Постанова ВГСУ від 19.02.2026 року у справі №643/2104/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 643/2104/24

провадження № 51-1018 км 25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_7 .

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Московського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2024 року ОСОБА_7 засуджено до покарання: за ч. 1 ст. 190 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік; ч. 2 ст. 190 КК - у виді обмеження волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК призначено ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді обмеження волі на строк 3 роки.

Згідно зі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Не погоджуючись із таким рішенням, прокурор ОСОБА_6 оскаржила його в апеляційному порядку.

Суддя-доповідач Харківського апеляційного суду ухвалою від 19 грудня 2024 року на підставі пунктів 2, 3 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) повернув прокурору його апеляційну скаргу на вирок Московського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_7 , мотивуючи своє рішення тим, що скарга є невмотивованою та з її тексту неможливо однозначно визначитись, у чому полягає явна невідповідність призначеного покарання, оскільки прокурор просить як за окремі злочини, так і за їх сукупністю остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки, що є тотожним до призначеного місцевим судом покарання.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Так, прокурор вважає, що рішення суду апеляційної інстанції про повернення її апеляційної скарги на вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 є безпідставним.

Зокрема, прокурор, посилаючись на те, що:

- за ч. 1 ст. 398, ч. 1 ст. 399 КПК, отримавши апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції, суддя-доповідач перевіряє її на відповідність вимогам ст. 396 цього Кодексу, а встановивши, що таку апеляційну скаргу подано без додержання вимог цієї статті, постановляє ухвалу про залишення її без руху;

- частина 3 ст. 399 КПК містить вичерпний перелік підстав для повернення апеляційної скарги, при цьому згідно з пунктами 2, 3 ч. 3 цієї статті апеляційна скарга повертається, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу, апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції,

стверджує, що зазначена в ухвалі суду апеляційної інстанції підстава повернення її апеляційної скарги не тільки не відповідає пунктам 2, 3 ч. 3 ст. 399 КПК, а й взагалі відсутня в переліку підстав для повернення апеляційної скарги.

Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 і просивїї задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію учасника судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.