Постанова ВГСУ від 19.02.2026 року у справі №521/9426/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 521/9426/23

провадження № 51-1844км25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2024 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 17 лютого 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023231040000372, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2024 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 4 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.

Строк покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з 22 квітня 2024 року, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_8 зараховано у строк призначеного покарання строк попереднього ув`язнення із 16 лютого 2023 року по 21 квітня 2024 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Включено інформацію про ОСОБА_8 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 12 лютого 2023 року у вечірній час доби, перебуваючи за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 , достовірно знаючи про те, що малолітня ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не досягла 14 років та є рідною дочкою його колишньої співмешканки ОСОБА_10 , діючи умисно, з мотивів сексуального характеру і з метою задоволення власної статевої пристрасті, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився в її малолітньому віці та неможливості через це чинити йому опір, проти волі ОСОБА_9 вчинив із нею дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним проникненням у тіло потерпілої, з використанням пальців рук, у результаті чого спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді двох саден у ділянці зовнішніх статевих органів, що належать до легких тілесних ушкоджень.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 17 лютого 2025 року залишив вирок місцевого суду без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить оскаржувані вирок і ухвалу скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Аргументуючи свої вимоги, зазначає, що обвинувальний вирок ґрунтується на припущеннях, а пред`явлені стороною обвинувачення докази жодним чином не підтверджують вини ОСОБА_8 у скоєному.

Вважає, що місцевий суд допустив порушення принципів рівності та змагальності сторін, не надав належної оцінки показанням обвинуваченого і залишив без відповідної уваги версію сторони захисту про погану чутливість та рухливість пальців ОСОБА_8 унаслідок травми рук, що виключає можливість здійснення засудженим тих дій, які йому інкриміновані. Також, захисник стверджує, що суд проігнорував імовірність отримання малолітньою потерпілою тілесних ушкоджень через власну необачність у ході гігієнічних процедур.

Крім того, сторона захисту наголошує на тому, що диск із відеозаписом допиту малолітнього свідка ОСОБА_11 не відкривався стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України; місцевий суд безпосередньо не дослідив диск з даними про листування потерпілої ОСОБА_9 , а клопотання сторони захисту про допит експерта та свідка залишилося без уваги.

У свою чергу, апеляційний суд не надав відповіді на усі доводи апеляційної скарги захисника, формально погодився з висновками місцевого суду та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам статей 370 і 419 КПК України.