ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого : Кравчука Г.А.,
суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.
в судовому засіданні взяли участь представники:
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" (далі – Товариство) звернулось до Господарського суду Донецької області зі скаргою про:
– визнання дій державного виконавця Микитівського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції Донецької області (далі – Відділу ДВС) щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа ВП № 10022463 від 12.09.2013 р. – наказу Господарського суду Донецької області по справі № 14/387 від 25.10.2004 р. такими, що не відповідають Закону України "Про виконавче провадження";
– визнання незаконною постанови про повернення виконавчого документу ВП № 10022463 від 12.09.2013 р. за наказом Господарського суду Донецької області по справі № 14/387 винесену державним виконавцем Відділу ДВС.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.11.2013 р. (суддя Овсяннікова О.В.) скаргу Товариства на дії Відділу ДВС залишено без задоволення.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2013 р. (колегія суддів: Кододова О.В., Агапов О.Л., Матюхіна Н.О.) ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.11.2013 р. залишено без змін.
Приймаючи ухвалу місцевий господарський суд, із висновками якого погодився господарський суд апеляційної інстанції, виходив з того, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснено виконавцем у відповідності до законодавства, а тому, підстав для визнання оскаржуваної постанови незаконною немає.
Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2013 р. і ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.11.2013 р. та прийняти нове рішення, яким скаргу Товариства задовольнити. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує посиланням на положення ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 115, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 1, 32, 47 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 26 Закону України "Про державну кримінально – виконавчу службу України".
Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанції норм процесуального права при прийнятті ухвали та постанови колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:
– рішенням Господарського суду Донецької області від 14.10.2004 р. з Підприємства Микитинської виправної колонії № 87 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області на користь Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" стягнуто заборгованість у розмірі 4 989,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 082,48 грн., 3 % річних у розмірі 449,01 грн., витрати по сплаті держмита у розмірі 51,00 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.;
– на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 14.10.2004 р. було видано наказ № 14/387 від 14.10.2004 р. про примусове виконання рішення, на підставі якого, Відділом ДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.11.2004 р.;
– 12.09.2013 р. Відділом ДВС на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
За приписами абз. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Підстави та порядок повернення виконавчого документа стягувачу визначено статтею 47 Закону України "Про виконавче провадження". За приписами пункту дев'ятого частини першої вказаної статті виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємство має 100 % державну форму власності. Згідно Закону України "Про державну кримінально – виконавчу службу України" підприємство установи виконання покарань є структурним підрозділом Державної кримінально – виконавчої служби України, яке створюється для забезпечення виконання завдань Державної кримінально – виконавчої служби України. Майно Державної кримінально – виконавчої служби України знаходиться в державній формі власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань. Звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їхніх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, охорони здоров’я не допускається.
При прийняті ухвали та постанови судами попередніх інстанцій враховано, що державним виконавцем під час проведення виконавчих дій вживалися усі необхідні заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", у тому числі, направлялися запити до банківських установ щодо наявності грошових коштів на рахунках боржника, але виконати рішення суду у повному обсязі виявилось неможливим через наявність прямої заборони Закону на звернення стягнень на майно Підприємства та відсутність будь-якого іншого майна на яке можливо було б звернути стягнення.
За таких обставин, виходячи зі змісту вищенаведених норм, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією господарських судів попередніх інстанцій щодо правомірності дій Відділу ДВС та відсутності підстав для задоволення скарги Товариства.
Посилання Товариства у касаційній скарзі на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в процесі перегляду справи, у зв'язку із чим відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України як необґрунтовані.
Викладені у касаційній скарзі доводи Товариства про те, що державним виконавцем неправомірно не застосовано ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" були предметом дослідження господарських судів попередніх інстанцій та обґрунтовано ними відхилені з огляду не те, що застосування положень вказаного Закону можливе лише у разі наявності підстав для повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до п.п. 2-4 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".
При цьому, доводи скаржника про те, що господарськими судами першої та другої інстанцій було дано невірну оцінку доказам по справі, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів Вищого господарського суду України, оскільки, виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 1115 та 1117 ГПК України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2013 р. та ухвала Господарського суду Донецької області від 20.11.2013 р. відповідає нормам процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, у зв’язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2013 р. у справі № 14/387 Господарського суду Донецької області – без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя А.Г. Полянський
Сервіси для юристів