Постанова ВГСУ від 19.01.2017 року у справі №920/1294/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 року Справа № 920/1294/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.суддів:Ткаченко Н.Г., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"

на постанову та на ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 господарського суду Сумської області від 11.04.2016 (про визнання кредиторських вимог ФОП ОСОБА_5)

у справі№ 920/1294/15 за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Славяни"пробанкрутство ліквідаторМальований О.П.в судовому засіданні взяли участь представники :

ПАТ "ОТП Банк"Кучеренко О.О.ОСОБА_5 ТОВ "Славяни" Праватної фірми "Ордекс"Сивенко В.М. Білик С.І. Короза Д.С.В С Т А Н О В И В :

До господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Славяни" (далі - ТОВ "Славяни") у порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яку прийнято до розгляду ухвалою господарського суду Сумської області від 21.08.2015.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 29.09.2015 за результатами підготовчого засідання порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Славяни".

Постановою господарського суду Сумської області від 22.10.2015 визнано банкрутом ТОВ "Славяни", відкрито ліквідаційну процедуру.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5) звернувся до боржника з заявою з грошовими вимогами у розмірі 3506752,37 грн. в порядку ч.3 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.04.2016 (суддя Соп'яненко О.Ю.) заяву ФОП ОСОБА_5 про визнання кредиторських вимог на суму 3506752,37 грн. задоволено, визнано ФОП ОСОБА_5 кредитором у справі ТОВ "Славяни" з вимогами 3506752,37 грн., які включено до 4 черги; 2436,00 грн. судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог до 1 черги.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 (колегія суддів: Лакіза В.В., Здоровко Л.М., Шутенко І.А.) ухвалу господарського суду Сумської області від 11.04.2016 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 та ухвалу господарського суду Сумської області від 11.04.2016, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_5 про визнання кредиторських вимог у повному обсязі.

ПАТ "ОТП Банк" посилалось на порушення судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст.1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.257 ЦК України, ст.ст.33, 34, 43 ГПК України.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої та судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

З матеріалів справи вбачається, що в порядку ч.3 ст.95 Закону ФОП ОСОБА_5 звернувся до ТОВ "Славяни" з грошовими вимогами у розмірі 3506752,37 грн. В обґрунтування заяви ФОП ОСОБА_5 посилався на заборгованість, яка виникла у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договорами комерційного представництва №1 від 01.04.2009, №2 від 01.04.2010, № 3 від 01.01.2011. ФОП ОСОБА_5 зазначав, що на виконання зазначених договорів ним було надано агентські послуги ТОВ "Славяни" на суму 3506752,37 грн., що підтверджується актами надання агентських послуг (т. 4 а.с. 96-141).

Судами зазначено, що між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Славяни" укладено договори комерційного представництва №1 від 01.04.2009, №2 від 04.01.2010, №3 від 01.01.2011 відповідно до яких комерційний агент (ФОП ОСОБА_5) в порядку та на умовах, визначених договором та чинним законодавством зобов'язувався здійснити комерційне представництво підприємства (ТОВ "Славяни") відносно третіх осіб, а підприємство зобов'язувалося сплатити за послуги комерційного агента суму агентської винагороди, яка визначалась п.3.1 договорів комерційного представництва.

Згідно п.4.2. договорів комерційного представництва агентська винагорода виплачується комерційному агенту протягом 180 календарних днів з дня оплати підприємством третім особам-постачальникам вартості продукції за угодою, укладеною за його посередництвом.

Суди зазначили, що актами надання агентських послуг №1 від 01.05.2009, №2 від 31.05.2009, №3 від 30.06.2009, №4 від 31.07.2009, №5 від 31.08.2009, №6 від 30.09.2009, № 7 від 31.10.2009, №8 від 30.11.2009, №9 від 31.12.2009, які надані в обґрунтування грошових зобов'язань перед ОСОБА_5 підтверджується виконання кредитором умов договору комерційного представництва від 01.04.2009 №1. Актами надання агентських послуг №1 від 31.01.2010, №2 від 28.02.2010, №3 від 31.03.2010, №4 від 30.04.2010, №5 від 31.05.2010, №6 за червень 2010, №7 від 31.07.2010, №8 від 31.08.2010, №9 від 30.09.2010, № 10 від 31.10.2010, №11 від 30.11.2010, №12 від 31.12.2012 підтверджується виконання кредитором умов договору комерційного представництва від 01.01.2010 №2. Актами надання агентських послуг №1 від 31.01.2011, №2 від 28.02.2011, №3 від 31.03.2011 підтверджується виконання умов договору комерційного представництва від 01.01.2011 №3. Загальна вартість агентських послуг склала 3563184,54 грн. Між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Славяни" складено 30.12.2013 акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого зобов'язання боржника перед ФОП ОСОБА_5 за договорами комерційного представництва склали 3506752,37 грн.

Враховуючи, що сторонами у договорах комерційного представництва №1, №2, №3 визначено, що документом, який фіксує факт надання послуг з боку виконавця є акти виконаних робіт, ФОП ОСОБА_5 надано суду оригінали актів надання агентських послуг, вказані акти містять всі обов'язкові реквізити, визначені Законом України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні", суди визнали їх належними доказами, якими підтверджується заборгованість боржника перед ФОП ОСОБА_5

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено на підставі виписок по рахунках ТОВ "Славяни", наданих на виконання ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 для огляду, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", АТ "ОТП Банк", ПАТ "Полтава банк" за період з 01.01.2009 по 31.01.2015, ПАТ КБ "Приватбанк" за період з 18.10.2011 по 01.01.2015, на підставі актів звіряння розрахунків між ТОВ "Славяни" та ТОВ ВКФ "Кондитероптторг" від 11.10.2016, між ТОВ "Славяни" та ТОВ "Ріо", між ТОВ "Славяни" та ТОВ "Компанія Крок", між ТОВ "Славяни" та ЧП "ВКіК", листа від 13.10.2016 ТОВ "Сумипродресурс", існування господарських операцій між ТОВ "Славяни" та юридичними особами, зазначеними у вказаних вище актах надання агентських послуг.

Враховуючи вищезазначене, суди дійшли висновку про те, що ФОП ОСОБА_5 є кредитором боржника, оскільки має підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, у зв'язку з чим його заява підлягає задоволенню, а грошові вимоги підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

Колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.