Постанова ВГСУ від 18.11.2015 року у справі №917/2608/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року Справа № 917/2608/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Сибіги О.М.- головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Ходаківської І.П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 04.08.2015у справіГосподарського суду Полтавської областіза позовом Прокурора міста Полтавидо 1) Полтавської міської ради 2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1треті особи1) Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру 2) Управління з питань містобудування та архітектурипровизнання недійсними і скасування рішень Полтавської міської ради та зобов'язання звільнити земельну ділянку в судовому засіданні взяли участь представники:

Генпрокуратури: Онуфрієнко М.В. (посв. № 036179),

Відповідача-1: Дзюбло О.І. (дов. від 11.11.14 № 04.2-17/2/2378),

Відповідача-2: ОСОБА_1.,

3-тіх осіб: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 06.05.2015 господарського суду Полтавської області позов задоволено, визнано недійсними і скасовано: рішення Полтавської міської ради від 18.03.2014 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у м. Полтаві по АДРЕСА_1 для експлуатації торгівельного павільйону та встановлення особистого строкового земельного сервітуту з оформленням відповідного договору в установленому порядку Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.; рішення Полтавської міської ради від 05.09.2013 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" в частині: надання дозволу строком на 1 рік для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Полтави Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1. площею 0,0016 кв. м. у м. Полтаві, по АДРЕСА_1 за рахунок земель житлової та громадської забудови, надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), нарахування та стягнення плати за користування землею на умовах земельного сервітуту з дня прийняття цього рішення, зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1. оформити паспорт прив'язки тимчасової споруди чи внести відповідні зміни. Зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1. звільнити земельну ділянку загальною площею 0,0016 га, розташовану у м. Полтава по АДРЕСА_1 кадастровий номер: НОМЕР_1 шляхом винесення тимчасової споруди за її межі та повернути у комунальну власність на користь Полтавської міської ради. З Полтавської міської ради в доход Державного бюджету України стягнуто 2436,00 грн. судового збору, з ФОП ОСОБА_1 в доход Державного бюджету України стягнуто 1218,00 грн. судового збору.

Постановою від 04.08.2015 Харківського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ФОП ОСОБА_1. звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Полтавською міськрадою подано до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить останню задовольнити та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами перевірки, проведеної прокуратурою, з'ясовано, що рішенням Полтавської міської ради від 05.09.2013 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" дозволено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1. строком на однин рік розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 м. Полтава та надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Рішенням від 18.03.2014 Полтавської міської ради "Про затвердження документації із землеустрою на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та встановлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1. особистий строковий земельний сервітут у м. Полтава по АДРЕСА_1 для експлуатації торгівельного павільйону з оформленням відповідного договору в установленому порядку.

На підставі зазначених вище рішень 07.04.2014 між Полтавською міською радою та ФОП ОСОБА_1 укладено договір особистого строкового сервітуту №68-37, за умовами якого останній встановлено сервітутне землекористування (обмежене платне користування) на земельну ділянку для розміщення торговельного павільйону загальною площею 16 кв.м згідно з планом (схемою), що є невід'ємною частиною цього договору, яке знаходиться за адресою: України, Полтавська область, м. Полтава, АДРЕСА_1 (землі житлової та громадської забудови).

Строк дії договору з 05.09.2013 по 05.09.2014.

Плата за сервітутне землекористування земельною ділянкою згідно умов даного договору становить 819,12 грн. на рік (пункт 4.1 договору) .

Згідно п.п. 5.1, 5.2 договору земельна ділянка передається в сервітутне землекористування землекористувачу для здійснення останнім господарської діяльності. Цільове призначення земельної ділянки, що є об'єктом сервітутного землекористування - розміщення торгівельного павільйону.

Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор м. Полтави послався на те, що зазначені вище рішення Полтавської міськради прийнято з порушенням вимог ст. 401 ЦК України, ст.ст. 123, 124, 134, 135 ЗК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно, врахувавши приписи ст.ст. 401, 404 ЦК України, правомірно зазначили, що сервітут - це право обмеженого користування чужим майном. Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби іншим способом, як-то встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

В силу статті 98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Види права земельного сервітуту визначає стаття 99 Земельного кодексу України, а саме: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; право прогону худоби по наявному шляху; право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд, інші земельні сервітути.

При цьому судами враховано, що згідно ч. 1 ст. 99 Земельного кодексу України вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок, а відтак, ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом.

Аналогічна позиція висловлена у пунктах 2.32 та 2.34 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", якими роз'яснено, що види права земельного сервітуту визначає стаття 99 ЗК України, положення якої є такими, що встановлюють підстави, за наявності яких можливе звернення з вимогою про встановлення сервітуту. Зазначена стаття визначає конкретних суб'єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту. Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом. Обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб. Під час розгляду справи у спорі про встановлення земельного сервітуту господарським судам належить з'ясовувати, з яких причин позивач не може використовувати належне йому майно.