Постанова ВГСУ від 18.11.2015 року у справі №917/2301/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року Справа № 917/2301/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолякова Б.М.,суддівКоваленка В.М., Короткевича О.Є. (доповідач у справі),розглянувши касаційну скаргу Ліквідатора ТОВ"Туристичний Рай" арбітражного керуючого Кожушка Сергія Вікторовичана постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 рокуу справі Господарського суду№ 917/2301/13 Полтавської областіза заявою доТовариства з обмеженою відповідальністю "Союз-НПК" Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристичний Рай"пробанкрутство,

Представники сторін в судове засідання не з'явилися.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11 червня 2015 року у справі № 917/2301/13 (суддя Білоусов С.М.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристичний Рай", ліквідовано Товариство з обмеженою відповідальністю "Туристичний Рай", провадження у справі припинено тощо.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04 серпня 2015 року (судді: Бородіна Л.І. - головуючий, Лакіза В.В., Шутенко І.А.) ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11 червня 2015 року скасовано, справу № 917/2301/13 скеровано на розгляд до Господарського суду Полтавської області на стадію ліквідації в іншому складі суду.

Не погоджуючись з прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, скаржник ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристичний Рай" арбітражний керуючий Кожушко Сергій Вікторович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04 серпня 2015 року скасувати та залишити в силі та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11 червня 2015 року.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 41, 42, 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у грудні 2013 року місцевим господарським судом порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристичний Рай" на підставі ст.ст. 11, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-НПК"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів тощо.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 13.05.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Туристичний Рай" визнано банкрутом; щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором товариства призначено арбітражного керуючого Коломійця А.О.; постановлено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про визнання ТОВ "Туристичний Рай" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури тощо.

Ухвалою від 11 грудня 2014 року місцевий господарський суд усунув від виконання обов'язків ліквідатора арбітражного керуючого Коломійця А.О. та призначив ліквідатором арбітражного керуючого Кожушка С.В.

У травні 2015 року до господарського суду від ліквідатора боржника надійшов звіт та ліквідаційний баланс ТОВ "Туристичний Рай".

Місцевий господарський суд ухвалою від 11 червня 2015 року ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора затвердив.

Скасовуючи ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11 червня 2015 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, що є в будь-якому випадку підставою для скасування процесуального документа. Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що господарський суд в порушення статті 46 Закону про банкрутство не розглянув звіт і ліквідаційний баланс, не надав належну оцінку доказам щодо виконання ліквідатором вимог ст.ст. 41-48 Закону про банкрутство; не з'ясував у повній мірі обставини щодо належного виконання ліквідатором боржника своїх обов'язків, не надав належної оцінки діям/бездіяльності ліквідатора щодо виявлення майна та майнових прав боржника, в зв'язку з чим дійшов передчасного висновку щодо необхідності завершення ліквідаційної процедури ТОВ "Туристичний Рай".

Колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

За вимогами частини 1 статті 2 Закону провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 9 Закону справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 46 Закону, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню тощо. Про час та місце судового засідання, у якому має розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, господарський суд повідомляє ліквідатора та членів комітету кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів за наслідками ліквідації боржника), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство. В зв'язку з цим, у підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, в порушення норм процесуального законодавства та порушення процесуальних прав учасників у справі про банкрутство, звіт та ліквідаційний баланс ліквідатора розглядалися без належного повідомлення сторін у справі.

Так апеляційний господарський суд встановив, що ухвала Господарського суду Харківської області від 26.03.2015р., якою призначено судове засідання на 19.05.2015р. щодо заслуховування звіту ліквідатора та ухвала від 19.05.2015р. у даній справі, якою відкладено розгляд справи у зв'язку необхідністю заслуховування кінцевого звіту ліквідатора, не надсилались ініціюючому кредитору, який є єдиним членом комітету кредиторів.

Отже, в порушення вимог статті 46 Закону учасники провадження у справі не були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, на якому було винесено оскаржувану ухвалу.

Разом з тим, судом не було досліджено думки всіх кредиторів про складання ліквідатором звіту щодо проведеної роботи по ліквідації підприємства-банкрута та балансу.

Відповідно пункту 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення (судового акту) місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.