ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2015 року Справа № 7/275
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоПолянського А.Г.суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКомунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу"на постановуДонецького апеляційного господарського судувід27.07.2015за скаргоюКомунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу"на діїДержавної виконавчої служби Україниу справі№7/275Господарського судуЗапорізької областіза позовомВідкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" в особі структурної одиниці Краматорськихелектричних мереждоКомунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу"простягнення сумиза участю
- відповідача:Чапек Т.В. (довіреність від 19.12.2014),
В С Т А Н О В И В:
Господарським судом Донецької області на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 02.02.2009, яким частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК" Донецькобленерго" (далі - позивач) та стягнуто з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (далі - відповідач) заборгованість за активну електроенергію у сумі 15 455 229,59 грн., 24 848,46 грн. 3% річних, 101 689,81 грн. інфляційних, 159 030,15 грн. пені, 25 400,03 грн. державного мита, 117,54 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і виконання якого судом відстрочено терміном на 3 місяці, а у задоволенні вимог в іншій частині відмовлено, видано відповідний наказ від 13.02.2009.
У березні 2015 року відповідач звернувся до Господарського суду Запорізької області зі скаргою на дії державної виконавчої служби України в процесі виконанні вказаного вище судового рішення, в якій просив визнати неправомірними дії Державної виконавчої служби України по винесенню постанови від 08.09.2014 ВП №13138753 про стягнення з відповідача виконавчого збору на суму 1 576 631,55 грн. та визнати недійсною вказану постанову. Разом зі скаргою на дії відповідачем було подано клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги в порядку ст.1212 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.05.2015 (суддя Корсун В.Л.) відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на подання скарги, скаргу залишено без розгляду. Також відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про заміну відповідача у справі №7/275 на підставі ст.ст. 21, 25 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сгара Е.В., судді Склярук О.І., Будко Н.В.) вказану ухвалу господарського суду першої інстанції скасовано в частині відмови відповідачу у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання скарги та залишення скарги без розгляду, прийнято нове рішення, яким скаргу відповідача залишено без задоволення, в іншій частині ухвалу господарського суду залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить постанову апеляційного суду скасувати частково і прийняти нове рішення про часткове задоволення скарги відповідача шляхом визнання частково неправомірними дій Державної виконавчої служби України по винесенню постанови від 08.09.2014 ВП №13138753 про стягнення з відповідача виконавчого збору на суму 1 545 522,95 грн. та визнання частково недійсною постанови про стягнення 1 545 522,95 грн. виконавчого збору, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувшись з письмовим клопотанням просив відкласти розгляд касаційної скарги мотивуючи його неможливістю забезпечити участь своїх представників в судове засідання у зв'язку із великим навантаженням справ, які призначенні до розгляду 18.11.2015.
Однак клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до приписів статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника, а представниками, згідно цієї норми, є як керівники, так і інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.
Статтею 80 Цивільного кодексу України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Із наданих до клопотання матеріалів на підтвердження своїх доводів не вбачається, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України припиняв свою діяльність у зв'язку із наведеними у клопотанні обставинами, отже наведена у клопотанні обставина не позбавляє цю особу цивільної правоздатності і дієздатності.
Згідно ж приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду касаційної скарги здійснюється лише у разі, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки суд касаційної інстанції виконав приписи процесуального законодавства щодо належного повідомлення усіх сторін про час та місце розгляду касаційної скарги, а відповідно забезпечив Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України можливість надати свої письмові заперечення та пояснення і направити своїх представників, з врахуванням того, що згідно приписів статті 77 ГПК України відкладення розгляду касаційної скарги можливе лише у разі, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, також з врахуванням вимог статей 1115, 1117 цього кодексу і тієї обставини, що неявка цієї особи в засідання суду касаційної інстанції не перешкоджає перегляду справи в суді касаційної інстанції, враховуючи процесуальну заборону на вчинення у суді касаційної інстанції процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, що визначено статтею 1115 наведеного кодексу, в задоволенні клопотання належить відмовити.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Скарга відповідача на дії Державної виконавчої служби України (далі - ДВС) мотивована тим, що на дату винесення оскарженої постанови про стягнення з відповідача виконавчого збору, судове рішення в частині стягнення основної заборгованості перед позивачем було виконане у добровільному порядку, тому у виконавця не було підстав виносити постанову про стягнення виконавчого збору.
Клопотання про поновлення пропущеного строку для подання скарги на дії ДВС обґрунтовано тим, що всупереч вимог законодавства постанова про стягнення виконавчого збору не була надіслана боржнику, оскільки з 24.07.2014 УДППЗ "Укрпошта" було тимчасово призупинено прийом та доставку поштових відправлень в Донецькій та Луганській областях через активне розгортання бойових дій, представник відповідача ознайомився з оскарженою постановою ДВС від 08.09.2014 шляхом отримання в електронному вигляді зведеного виконавчого провадження, в тому числі ВП №13138753, 17.03.2015.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку для подання скарги на дії ДВС, виходив з того, що: боржник постановою про відкриття виконавчого провадження від 02.06.2009 ВП №13138753 був попереджений про стягнення виконавчого збору у випадку не сплати всієї суми заборгованості у строк для добровільного виконання рішення; боржник не був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень за адресою в мережі інтернет http:\.informjust.ua за ідентифікатором доступу, зазначеним в постанові про відкриття виконавчого провадження; в описовій частині постанови про арешт коштів від 02.02.2015 при примусовому виконання зведеного виконавчого провадження ЗВП №41211546, до якого входило провадження ВП №13138753, (яку було отримано відокремленим підрозділом боржника 18.02.2015, про що зазначено в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 12.03.2015 у справі №805/780/15-а) вказано, зокрема, про те, що 08.09.2014 державним виконавцем винесено постанову ВП №13138753 про стягнення з боржника виконавчого збору; скаржником не додано доказів того, що саме 17.03.2015 представнику відповідача були надані для ознайомлення матеріали зведеного виконавчого провадження, в т.ч. постанова про стягнення виконавчого збору, тому відповідачем не доведено поважності причин пропуску строку для оскарження дій ДВС.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи частково ухвалу суду першої інстанції та залишаючи скаргу відповідача без задоволення, своє рішення мотивував тим, що: причини пропуску строку для оскарження дій ДВС є поважними; відповідачем виконано рішення Господарського суду Донецької області від 02.02.2009 лише частково (в частині стягнення основної заборгованості); державним виконавцем здійснюються заходи примусового виконання вказаного судового рішення; отже, з урахуванням вищенаведеного та того, що строк для добровільного виконання рішення сплив, винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору було обґрунтованим.
Однак із такими висновками судів повністю погодитись не можна виходячи із наступного.
Відповідно до статті 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Апеляційним судом було визнано поважними причини пропуску відповідачем строку для оскарження постанови державного виконавця від 08.09.2014. Оскільки в касаційній скарзі не оспорюється вказаний висновок апеляційного суду, а поважність причин є оціночним поняттям, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що підстав переглядати такий висновок апеляційного суду немає.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №13138753 від 02.06.2009 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 13.02.2009 у справі №7/275 щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за активну електроенергію у сумі 15 455 229,59 грн., 24 848,46 грн. 3% річних, 101 689,81 грн. інфляційних, 159 030,15 грн. пені, 25 400,03 грн. державного мита, 117,54 грн.
Вказаною постановою боржнику надано семиденний строк для добровільного виконання судового рішення та попереджено, що у випадку невиконання рішення в наданий для самостійного виконання строк його буде виконано в примусовому порядку та з боржника буде стягнуто виконавчий збір і витрати, пов'язані з провадженням виконавчих дій.
Сервіси для юристів