ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2014 року Справа № 924/478/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56"на рішеннявід 11.06.2014господарського суду Хмельницької області та на постанову від 02.09.2014Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 924/478/14 господарського суду Хмельницької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56"до1) Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Менеджмент Груп",провизнання недійсним договоруВ судове засідання прибули представники сторін:позивачаСапьолкіна Н.В. (дов. від 21.05.2014 № б/н);відповідача-1не з'явились;відповідача-2Шевчук О.П. - директор;Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 17.11.2014 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий-суддя - Демидова А.М., судді - Волік І.М., Шевчук С.Р.
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56" (надалі - ПАТ "Хмельницьке ШБУ № 56") звернулося до господарського суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" (надалі - ПАТ "Полонський гірничий комбінат", відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Менеджмент Груп" (надалі - ТОВ "Кепітал Менеджмент Груп", відповідач-2) про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги № 27.09/13 від 27.09.2013, укладеного між відповідачами, згідно якого ПАТ "Полонський гірничий комбінат" відступив право вимоги, що виникло у Первісного кредитора як поручителя на підставі договору поруки від 03.02.2012, що був укладений між ним та ПАТ "Брокбізнесбанк", після виконання поручителем (Первісним кредитором) зобов'язань ПАТ "Хмельницьке ШБУ № 56" (Боржник) перед Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (надалі - ПАТ "Брокбізнесбанк") за Договором на відкриття кредитної лінії № 01/245-2008 від 25.02.2008.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.06.2014 у справі № 924/478/14 (суддя Гладій С.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 (колегія суддів: Тимошенко О.М. - головуючий, судді - Огороднік К.М., Коломис В.В.), у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - ПАТ "Хмельницьке ШБУ № 56" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 11.06.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 скасувати, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і зокрема, ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки не надано належної правової ооцінки оспорюваному договору з урахуванням порушеного права та інтересу позивача, що призвело до прийняття незаконних рішень та є підставою для їх скасування.
Відповідач-2 - ТОВ "Кепітал Менеджмент Груп" у відзиві на касаційну скаргу позивача заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Відповідач-1 не скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників позивача та відповідача-2 та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що на виконання Договору поруки від 03.02.2012, укладеного між ПАТ "Брокбізнесбанк" (Кредитор) та ПАТ "Полонський гірничий комбінат" (Поручитель), за яким Поручитель поручився перед Кредитором за виконання ПАТ "Хмельницьке ШБУ № 56" (Боржник) зобов'язань за Договором на відкриття кредитної лінії № 01/245-2008 від 25.02.2008; та з урахуванням Додаткового договору № 3 до Договору поруки від 03.02.2012, яким у зв'язку зі зміною умов Договору на відкриття кредитної лінії № 01/234-2008 від 28.01.2008, сторони домовились, що Поручитель поручився перед Кредитором за виконання ПАТ "Хмельницьке ШБУ № 56" в строк до 30.09.2013 зобов'язань за Договором про відкриття кредитної лінії № 01/245-2008 від 25.02.2008, в сумі 1920335,33 грн. (тіло кредиту), відсотків в розмірі 1155590,69 грн. і процентних (відсоткових) платежів, що будуть нараховані на тіло кредиту в розмірі 1920335,33 грн. за період з червня 2013 року до дня проведення реструктуризації; Поручитель - ПАТ "Полонський гірничий комбінат" платіжним дорученням № 1635 від 26.06.2013 сплатило ПАТ "Брокбізнесбанк" 3177493,34 грн., з призначенням платежу: "погашення заборгованості згідно Договору на відкриття кредитної лінії № 01/245-2008 від 25.02.2008 на підставі Договору поруки від 03.02.2012".
В подальшому, 27.09.2013 між ПАТ "Полонський гірничий комбінат" (Первісний кредитор) та ТОВ "Кепітал Менеджмент Груп" (Новий кредитор) укладений Договір про відступлення права вимоги № 27.09/13, згідно умов якого Первісний кредитор передає Новому кредиторові, право вимоги, що належить Первісному кредиторові, яке виникло у Первісного кредитора як Поручителя на підставі Договору поруки від 03.02.2012, що був укладений між ним та ПАТ "Брокбізнесбанк", після виконання Поручителем (Первісним кредитором) зобов'язань ПАТ "Хмельницьке ШБУ №56" (Боржник) перед ПАТ "Брокбізнесбанк" за Договором на відкриття кредитної лінії № 01/245-2008 від 25.02.2008. За цим Договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за вищевказаними Основними Договорами на загальну суму 3177493,34 грн. За відступлення права вимоги за цим Договором жодних винагород Новий кредитор Первісному кредитору не сплачує (п. п. 1.1., 2.1., 3.1. Договору).
Позивач звертаючись до суду з позовом про визання недійсним Договору про відступлення права вимоги № 27.09/13 від 27.09.2013 посилається на те, що до Нового кредитора право вимоги перейшло безоплатно, що суперечить частині 3 ст. 720 Цивільного кодексу України, оскільки підприємницькі товариства можуть укласти договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо передбачено установчими документами дарувальника. У ПАТ "Полонський гірничий комбінат", згідно його статуту, відсутнє право на відчуження майна у порядку дарування, отже дане товариство неправомірно уклало договір про відступлення права вимоги. Крім того, звертаючись з позовом про визнання договору цесії недійсним як заінтересована особа (не сторона оспорюваного правочину), позивач посилається на те, що між ним та відповідачем-1 існують взаємні зобов'язальні відносини, які надавали б сторонам можливість здійснити зарахування однорідних вимог, і відступрення права вимоги до сторонньої особи позбавляють позивача такого права.
В силу приписів ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а невиконання цих вимог згідно з частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору поруки недійсним.
Відповідно до частини 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, оспорювани й правочин може бути визнаний недійсним судом лише у разі заявлення відповідної вимоги заінтересованою особою.
Так, цивільне законодавство визначає підстави, за яких можлива заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а також у інших випадках, встановлених законом.
Статтею 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
В силу приписів ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
З урахуванням вищенаведених законодавчих приписів, господарський суд дійшов висновку, що в результаті відступлення кредитором права вимоги, відбувається зміна однієї особи-кредитора на іншу особу-кредитора. При цьому, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі, якщо цей кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто відступленим може бути лише дійсне право вимоги.
Таким чином, відступлення права вимоги є двостороннім правочином, в якому сторонами є первісний кредитор і новий кредитор, і зміна кредитора у зобов'язанні, не змінює обсяг прав та обов'язків боржника (позивача). При цьому, цивільним законодавством не вимагається оплатного відступлення прав вимоги від первісного кредитора до набувача.
З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов виносвку про відсутність підстав для визнання Договору про відступлення права вимоги № 27.09/13 недійсним на підставі частини 1 ст. 203, частини 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Водночас, судами правомірно зауважено, що відповідно до приписів ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 1 ГПК України, необхідною умовою для задоволення позову є наявність факту порушення або оспорювання прав та інтересів позивача у справі, на захист яких і спрямовано звернення з позовом до суду. При цьому позовні вимоги повинні знаходиться у взаємозв'язку з порушенням права або інтересу, тобто забезпечувати захист та відновлення порушеного права у встановлений законом спосіб.
Зважаючи на положення вказаних норм суди вірно зазначили, що позивач не навів доводів та не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення з боку відповідачів на момент укладення спірного договору відступлення права вимоги прав та інтересів ПАТ "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56". При цьому посилання позивача на те, що у разі відсутності договору про уступку права вимоги, між позивачем та першим відповідачем відбулося б зарахування зустрічних вимог, є лише припущенням позивача про можливість такого зарахування, оскільки порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду, відсутність такого порушення є підставою для відмови в позові.
Оскільки оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним за умови доведення позивачем порушення його прав або законних інтересів на момент звернення до суду та за умови підтвердження допущених порушень вимог закону, що позивачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не доведено належними та допустимими доказами, тому місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано належну правову оцінку та рішення винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.
Сервіси для юристів