Постанова ВГСУ від 18.11.2014 року у справі №5004/1113/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року Справа № 5004/1113/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю.,суддів -Білошкап О.В., Погребняка В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 та ухвалу господарського суду Волинської області від 09.04.2013 по справі №5004/1113/12 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинькисень ЛХЗ" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Луцьк", -

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 09.04.2013 року (суддя Слободян П.Р.) визнано грошові вимоги кредиторів боржника - ТзОВ "Доброслав-Луцьк", а саме: ТзОВ "Волинькисень ЛЖЗ" в розмірі 294255,57 грн., з яких 288411,57 грн. черговість задоволення вимоги четверта, 5844,00 грн. понесених судових витрат та за публікацію оголошення черговість задоволення вимог перша; фізичної особи підприємця ОСОБА_5 в розмірі 180284,47 грн. черговість задоволення вимоги четверта; Луцької ОДПІ в розмірі 366985,80 грн., з яких 366793,23 грн. черговість задоволення вимоги третя, 192,57 грн. черговість задоволення вимог шоста; ОСОБА_6 в розмірі 2608696,84 грн. черговість задоволення вимоги четверта; ПАТ "Кредитпромбанк" в розмірі 1467676,51 грн., з яких 1390000,00 грн. черговість задоволення вимоги перша, 77676,51 грн. черговість задоволення вимог шоста; ПАК "Західінкомбанк" в розмірі 15707761,09 грн., з яких 13635742,15 грн. черговість задоволення вимог перша, 2081575,72 грн. черговість задоволення вимог шоста, 1113,00 грн. понесених судових витрат черговість задоволення вимог перша, затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - ТзОВ "Доброслав-Луцьк".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 (колегія суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Крейбух О.Г., Коломис В.В.) апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Волинської області від 09.04.2013 року залишено без змін.

ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 та ухвалу господарського суду Волинської області від 09.04.2013 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме, ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.99, 101 ГПК України.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Волинської області від 10.09.2012 року порушено провадження у справі № 5004/1113/12 про банкрутство ТзОВ "Доброслав-Луцьк".

Оголошення про порушення справи про банкрутство ТзОВ "Доброслав-Луцьк"опубліковане в газеті "Голос України" № 199 від 23.10.2012 року.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 09.04.2013р. визнано грошові вимоги кредиторів боржника - ТОВ "Доброслав-Луцьк", а саме:

- ТОВ "Волинькисень ЛХЗ" в розмірі 294255,57 грн., з яких 288 411,57 грн. черговість задоволення вимоги четверта, 5844,0 грн. понесених судових витрат та за публікацію оголошення черговість задоволення вимоги перша;

- фізичної особи підприємця ОСОБА_5 в розмірі 180284,47 грн. черговість задоволення вимоги четверта;

- Луцької ОДПІ в розмірі 366985,80 грн., з яких 366793,23 грн. черговість задоволення вимоги третя, 192,57 грн. черговість задоволення вимог шоста;

- ОСОБА_6 в розмірі 2608696,84 грн. черговість задоволення вимоги четверта;

- ПАТ "Кредитпромбанк" в розмірі 1467676,51 грн., з яких 1390000,0 грн. черговість задоволення вимоги перша, 77676,51 грн. черговість задоволення вимог шоста;

- ПАТ "Західінкомбанк" в розмірі 15707761,09 грн., з яких 13635742,15 грн. черговість задоволення вимог перша, 2081575,72 грн. черговість задоволення вимог шоста, 1113,0 грн. понесених судових витрат черговість задоволення вимог перша.

Затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - ТОВ ТОВ "Доброслав-Луцьк". Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, визнано погашеними.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Волинської області від 09.04.2013р. в частині затвердження реєстру вимог кредиторів боржника, ОСОБА_4 звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою і просила її скасувати в цій частині і направити справу для вирішення питання щодо включення до реєстру вимог кредиторів боржника вимоги ОСОБА_4, яка є спадкоємцем ОСОБА_9

Ухвалою господарського суду Рівненського апеляційного господарського суду від 18.02.2014р. поновлено строк на апеляційне оскарження та прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_4 до провадження.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2014р. апеляційне провадження з перегляду ухвали господарського суду Волинської області від 09.04.2013р. за апеляційною скаргою ОСОБА_4 припинено, як таке, що помилкове порушене. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції вже була переглянута в апеляційному та касаційному порядку.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2014 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 року скасовано, справу № 5004/1113/12 направлено до Рівненського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Колегія суддів Вищого господарського суду України у своїй постанові зазначила, що ухвала господарського суду Волинської області від 09.04.2013р. переглядалася в апеляційному та касаційному порядку лише в частині розгляду грошових вимог ПАТ "Західінкомбанк", ТОВ "Волинькисень ЛХЗ", ОСОБА_6, у зв'язку з чим висновок суду апеляційної інстанції про те, що вказана ухвала була переглянута судами апеляційної та касаційної інстанцій в повному обсязі, є помилковим. Не розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 по суті заявлених в ній вимог і припинивши апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції фактично обмежив заявницю-кредитора у праві на доступ до суду, порушивши цим принцип верховенства права та доступність судового захисту.

Переглянувши справу в апеляційному порядку відповідно до ст. 101 ГПК України та залишаючи без змін оскаржувану ухвалу суду першої інстанції про затвердження реєстру вимог кредиторів, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 жодних доказів, окрім довідки директора ТзОВ "Доброслав-Луцьк" про наявність заборгованості боржника перед ОСОБА_9, суду не надала, витребуваних ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 року доказів, які підтверджували б прийняття нею спадщини, ОСОБА_4 також не надала, при цьому в матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_4 до господарського суду Волинської області із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника відповідно до ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а заявлені вимоги кредитора повинні розглядатися судом першої інстанції в провадженні якого знаходиться справа про банкрутство.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки він викладений з невірним застосуванням норм законодавства та без врахування всіх обставин справи.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.