Постанова ВГСУ від 18.10.2016 року у справі №917/668/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Справа № 917/668/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників: позивачаГуля В.С. - за довіреністю від 24.05.2016 р. відповідачаНадточій Т.М. - за довіреністю №530-юр, від 13.09.2016 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир"на постановувід 27.07.2016 Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 917/668/16 господарського суду Полтавської областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир"

простягнення 12 631 899,78 грн. В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" про стягнення 11624116,57 грн. основного боргу, 60049,78 грн. - 3% річних, 878824,48 грн. пені та 68908,96 грн. інфляційних втрат на підставі статей 526, 530, 610, 612, 625, 655, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 265 Господарського кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору постачання молока коров'ячого незбираного №1/1214/35 від 20.12.2014 р., укладеного між сторонами у справі, відповідачем не здійснено повного розрахунку за отриману продукцію, що на думку позивача, є підставою для стягнення з відповідача заявлених сум боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

17.05.2016 р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, котра за своїм змістом є заявою про збільшення позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача 14420276,10 грн., з яких: 13512492,89 грн. основного боргу, 60049,78 грн. 3% річних, 878824,48 грн. пені та 68908,96 грн. інфляційних втрат (а.с. 133-135 в 11 т.с.).

Позивачем було заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову (з урахуванням уточнень) шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ТОВ "Гадячсир" та знаходяться в усіх банках на рахунках товариства в межах суми заявленого позову в розмірі 14420276,10 грн. Таке клопотання було розглянуто судом та відмовлено в його задоволенні у зв'язку з його необґрунтованістю і недоведеністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" не скористалося своїм правом на надання відзиву на позову заяву.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.05.2016 р. (суддя Ціленко В.А.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" 13512492,89 грн. основного боргу, 60049,78 грн. - 3 % річних, 68908,96 грн. інфляційних втрат, 878824,48 грн. пені та 206700 грн. судового збору.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем умов спірного договору в частині розрахунків за поставлений товар.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" Харківський апеляційний господарський суд (судді: Россолов В.В., Сіверін В.І., Тихий П.В.), переглянувши рішення господарського суду Полтавської області від 17.05.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 27.07.2016 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 17.05.2016 р. і постанову Харківського апеляційного господарський суд від 27.07.2016 р. у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилається на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 509, 536, 546, 548, 549, 604, 625, 692, 1046, 1048 Цивільного кодексу України, статей 42, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник вказує на те, що угодою про розірвання договору про постачання молока коров'ячого незбираного №1/1214/35 від 20.12.2014 р. був встановлений порядок виконання зобов'язань між ТОВ "Гадячсир" та ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка".

У касаційній скарзі каржник посилається на неврахування судами того, що до суми боргу позивачем включено проценти за користування чужими грошовими коштами та на неї здійснено нарахування 3% річних, пені та інфляційних втрат, що не ґрунтується на вимогах статей 549, 625 Цивільного кодексу України. При цьому, скаржник зазначає, що 3% річних, інфляційні втрати і пеня нараховуються виключно на суму основної заборгованості у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

Водночас, як вказує скаржник, судами безпідставно було стягнуто 24,4 % річних за користування коштами, враховуючи, що така вимога позивачем не заявлялася.

Крім того, скаржник вважає, що стягненню пені в судовому порядку повинна передувати попередня письмова вимога позивача.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить судові рішення у справі залишити без змін, з мотивів в них викладених, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 20.12.2014 р. між ТОВ "Гадячсир" - покупцем та ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" - постачальником був укладений договір №1/1214/35 постачання молока коров'ячого незбираного.

За умовами цього договору постачальник зобов'язався поставити та передати у власність молоко коров'яче незбиране - сировину власного виробництва в кількості, якості та строки обумовлені цим договором, що відповідає за якістю чинним державним стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у відповідності з умовами цього договору, за договірними цінами, обумовленими в додатках (протокол узгодження ціни на товар), які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до пункту 6.4 договору розрахунок з постачальником проводиться за фактичний обсяг переданого товару, на підставі товарно-транспортної накладної, а у випадку оформлення акта про розходження кількісних або якісних показників молока між покупцем і постачальником, за кількістю та якістю, зазначеним в такому акті.

Згідно з пунктом 6.5 договору (зі змінами внесеними додатковою угодою №2 до спірного договору) розрахунок з постачальником покупець проводить упродовж 5 банківських днів з дати поставки кожної партії товару. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Господарськими судами під час розгляду справи також було встановлено, що відповідач за період січень-жовтень 2015 року оплатив отриманий за вказаним договором товар лише частково, в сумі 143993443,46 грн. та його борг станом на 22.10.15 склав 22182687,24 грн.

У зв'язку з наявним боргом сторони уклали угоду про розірвання договору №1/1214/35 постачання молока коров'ячого незбираного від 20.12.2014 р. та порядок виконання зобов'язань між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гадячсир".