ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2016 року Справа № 913/657/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Мачульського Г.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Луганської області на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 04.07.2016у справі№ 913/657/15Господарського судуЛуганської областіза позовомЗаступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Луганській області до- Старобільської районної державної адміністрації - Селянського (фермерського) господарства "Аляска"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Луганській областіпровизнання недійсними розпоряджень, договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку,за участю представників: позивача/прокуратуриХорс К.Б. -посвід. № 042931;відповідачівне з'явилисятретьої особине з'явилися
ВСТАНОВИВ:
21.08.2015 перший заступник прокурора Луганської області звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Луганській області з позовом про визнання недійсними розпоряджень Старобільської районної державної адміністрації № 728 від 24.12.2010 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки СФГ "Аляска" та №150 від 17.03.2011 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право оренди земельної ділянки СФГ "Аляска"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19.10.2011 та зобов'язання Селянського фермерського господарства "Аляска" повернути земельну ділянку, що використовується на підставі вказаного договору з тих підстав, що земельну ділянку виділено та передано без проведення земельних торгів, тобто, в порушення статей 116, 123, 124, 134, 152 Земельного кодексу України.
Відповідачі проти позову заперечили, посилаючись на відсутність порушень законодавства при прийнятті оспорюваних рішень та при укладенні договору; заявою від 28.09.2015 № 1695 запереченнями на позовну заяву від 28.09.2015 просили застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 29.03.2016 (судді Корнієнко В.В. - головуючий, Косенко Т.В., Смола С.В.) у позові відмовлено повністю.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2016 (судді Сгара Е.В. - головуючий, Ушенко Л.В., Будко Н.В.) рішення господарського суду залишено без змін, як законне і обґрунтоване.
Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій перший заступник прокурора Луганської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме суди, в порушення вимог статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, надали невірну оцінку періоду з якого застосується позовна давність, не врахували, що початковий момент перебігу позовної давності настав саме з дати перевірки, проведеної Державною інспекцією сільського господарства в Луганській області, порушили приписи статей 4-2, 4-3, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Представник Генеральної прокуратури України підтримав доводи касаційної скарги.
Сторони та третя особа не скористалась процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх представників; Старобільська районна державна адміністрація у відзиві заперечила доводи касаційної скарги та просила суд розглянути справу за відсутності уповноваженого представника.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 24.12.2010 № 728 "Про надання СФГ "Аляска" дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки" Селянському (фермерському) господарству "Аляска" надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку, яка надається терміном на 5 років для ведення фермерського господарства орієнтованою площею 3 га ріллі за рахунок земель державної власності, що розташовані за межами населеного пункту на території, яка за даними державного кадастру враховується в Титарівській сільській раді. Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 17.03.2011 № 150 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право оренди земельної ділянки СФГ "Аляска"" затверджено відповідна технічна документація та надано в оренду Селянському (фермерському) господарству "Аляска" земельну ділянку загальною площею 5,9685 га ріллі терміном на п'ять років для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності, розташованих за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Титарівській сільській раді. На підставі вказаного вище розпорядження від 17.03.2011 № 150 Старобільською районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством "Аляска" укладено договір оренди землі (державна реєстрація від 19.10.2011 № 442510004000648), відповідно до якого райдержадміністрація передала Селянському (фермерському) господарству "Аляска" в оренду на п'ять років земельну ділянку (ріллі) площею 5,9685 га із земель державної власності, розташованих за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Титарівській сільській раді, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
В обґрунтування підстав поданого позову вказано, про те, що земельна ділянка передана орендарю з порушенням вимог земельного законодавства на підставі прийнятих райрадою незаконних розпоряджень, без обов'язкової процедури проведення земельних торгів
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання недійсними спірних розпоряджень, які прийнято Старобільською райдержадміністрацією в порушення вимог чинного законодавства без проведення земельних торгів та без проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, також укладеного на підставі таких розпоряджень договору оренди земельної ділянки; при цьому суд задовольнив заяву відповідачів про застосування позовної давності, враховуючи, що ні прокурор, ні позивачем не надали доказів поважності причин пропуску такого строку.
Переглядаючи справу у повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, погодився з висновками суду попередньої інстанції, вказав, що прокурором помилково визначено період з якого обчислюється позовна давність з 24.04.2015 - дати повідомлення прокуратурою про проведення перевірки за дорученням прокуратури Державною інспекцією сільського господарства в Луганській області та зазначив, що для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, але і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Колегія суддів зазначає, що за частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до частини другої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
Статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" встановлений Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, зокрема, часиною 1 вказаної статті передбачено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
Частиною першою статті 135 Земельного кодексу України передбачено, що земельні торги проводяться у формі аукціону, а згідно з частиною п'ятою статті 137 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у порядку, встановленому законом.
Суди з'ясували, що розпорядженнями голови Старобільської районної державної адміністрації № 728 від 24.12.2010 "Про надання СФГ "Аляска" дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки" від 17.03.2011 № 150 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право оренди земельної ділянки СФГ "Аляска" надано земельну ділянку Селянському (фермерському) господарству "Аляска" без проведення земельних торгів; крім того, на час прийняття спірних розпоряджень межі земельної ділянки площею 5,9685 га, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Титарівській сільській раді, встановлені в натурі (на місцевості) не були, тому надання її без складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було неможливим та вчиненим в порушення земельного законодавства. Суди вказали, що відсутність законодавчо визначеного порядку проведення земельних торгів не надає права органу державної влади або місцевого самоврядування надавати в оренду спірну земельну ділянку без проведення земельних торгів, за результатами яких укладається договір оренди землі, а недотримання цієї процедури є порушенням органом державної влади господарської компетенції під час укладення договору оренди землі.
Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. А саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Сервіси для юристів