ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2017 року Справа № 910/22319/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),
суддів Ковтонюк Л.В.,
Корнілової Ж.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуХарківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 9951) на рішеннягосподарського суду міста Києва від 23.01.2017 р. (суддя Дупляк О.М.) та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 р. (судді: Мальченко А.О., Агрикова О.В., Жук Г.А.) у справі№910/22319/16 господарського суду міста Києва за позовомХарківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 9951) доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Темп-3000" простягнення грошових коштів за участю представників: від позивача Хільковський О.О., довіреність б/н від 01.03.2017 р. від відповідача не з'явились
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2016 року Харківський прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина 9951) (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Темп-3000" (далі - відповідач) про визнання недійсним договору про закупівлю №218-14 від 15.09.2014 р. в частині включення в оплату за товар податку на додану вартість та про стягнення 18 679 грн. 40 коп. грошових коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч приписам Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо спеціальних засобів індивідуального захисту та лікарських засобів" за умовами оспорюваного договору до ціни товару включено суму податку на додану вартість. З огляду на це, позивач вважає, що відповідна умова договору має бути визнана недійсною, а сплачена ним в ціні товару сума податку на додану вартість підлягає поверненню відповідачем.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.01.2017 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 р., в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що пільги, які полягають у звільненні від оподаткування податком на додану вартість поширюється на операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України спеціальних засобів індивідуального захисту для цілей АТО, однак, в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем імпорту спеціальних засобів індивідуального захисту, поставлених за укладеним між сторонами договором, та їх подальшого використання саме при проведенні АТО.
Крім того, господарські суди попередніх інстанцій зауважили, що на день звернення з відповідним позовом до суду договір про закупівлю №218-14 від 15.09.2014 р. є виконаним сторонами, а податок на додану вартість перераховано до бюджету.
Не погодившись з рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2017 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.
В своїй касаційній скарзі позивач посилається на невірне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права.
Так, на думку скаржника, сторонами в договорі не може встановлюватись порядок та механізм нарахування і сплати податку на додану вартість (або звільнення від його сплати), оскільки дане питання регулюється виключно нормами чинного податкового законодавства.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.09.2017 р. касаційну скаргу позивача прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 18.09.2017 р.
У судове засідання 18.09.2017 р. з'явився представник позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 15.09.2014 р. між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) укладено договір про закупівлю засобів індивідуального захисту №218-14, за умовами якого відповідач зобов'язався виготовити та передати позивачу у власність жилети "Панцир 3-95 М" 4 класу, далі - товар (код відповідно до ДК 016:2010:2), зазначений у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити такий товар.
Відповідно до п. 3.1 вказаного договору загальна сума договору складає 112 067 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ - 18 670 грн. 40 коп.
Згідно п. 4.1 договору №218-14 від 15.09.2014 р. розрахунки за цим договором проводяться шляхом оплати по факту поставки товару.
При цьому, договір про закупівлю набирає чинності з дня його підписання сторонами, дата закінчення строку дії договору - 31.12.2014 р. (п. 10.1 даного договору).
Предметом судового розгляду у справі №910/22319/16 є вимога про визнання недійсним п. 4.1 укладеного між сторонами договору, а також вимога про повернення відповідачем позивачу 18 670 грн. 40 коп. грошових коштів.
Так, щодо виконання умов договору про закупівлю господарськими судами попередніх інстанцій досліджено, що відповідач поставив позивачу товар у кількості 59 штук, загальною вартістю 112 076 грн. 40 коп., у тому числі податок на додану вартість - 18 679 грн. 40 коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-С01091 від 15.09.2014 р.
В свою чергу, позивач повністю оплатив вказаний товар, про що свідчить платіжне доручення №2234 від 15.09.2014 р.
Однак, надалі, позивач звернувся до відповідача з претензію №1 від 04.12.2014 р., в якій просив повернути сплачений ним податок на додану вартість в розмірі 18 679 грн. 40 коп. шляхом виготовлення та передачі військовій частині бронежилетів у кількості 11 штук та повернути решту коштів (1 257 грн. 40 коп.) на рахунок позивача. З цією метою позивач також просив відповідача підписати додаткову угоду до договору.
Сервіси для юристів