ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2014 року Справа № 910/22715/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів:Є.Борденюк І.Вовка, С.Могилрозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановувід 19.06.2014Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/22715/13за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Автомототех"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Култрейдінг"простягнення збитків у розмірі 116 202,36 грн та моральної шкоди у розмірі 23 240,47 грнВ судове засідання представники сторін не з'явилисьЗаслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомототех" 116 202,36 грн збитків та 23 240,47 грн моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги поставкою відповідачем неякісного товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2013 на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучене Товариство з обмеженою відповідальністю "Култрейдінг".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.05.2014 (колегія суддів: В. Босий, Р. Бойко, Ю.Цюкало), залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 (колегія суддів Л.Зубець, І. Іоннікова, А. Мартюк), у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Судові рішення мотивовані наступним.
18.06.2013 відповідач поставив позивачу товар (хладоген (фреон) 134А в кількості 20 балонів) на загальну суму 18 400,00 грн, про що сторонами складена та підписана видаткова накладна № 4423 від 18.06.2013.
Позивач оплатив вартість поставленого товару, перерахувавши відповідачу 18 400,00 грн на підставі платіжного доручення №132 від 14.06.2013.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає про те, що відповідачем поставлений неякісний товар, внаслідок чого позивач зазнав матеріальних збитків у загальній сумі 116 202,36 грн, яких: 18 400,00 грн - кошти, сплачені за неякісний товар; 39 786,20 грн - витрати позивача на гарантійний ремонт автокондиціонерів; 30 000,00 грн - кошти, сплачені позивачем ФОП ОСОБА_5 за претензією від 23.09.2013; 2 230,30 грн - кошти на оплату праці робітників позивача за виконання ними гарантійних ремонтів; 20 785,86 грн - недоотриманий позивачем прибуток, а також 23 240,47 грн моральної шкоди.
Позивач звернувся до відповідача з претензією від 23.09.2013, в якій повідомив про неякісність поставленого товару, вимагав повернути 18 400,00 грн оплаченої вартості товару та 69 786,20 грн вартості проведеного гарантійного ремонту.
Зважаючи на те, що звернення позивача залишене відповідачем без належного реагування, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Згідно з приписами ст. ст. 678, 679 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.
На підтвердження неякісності поставленого товару позивач посилався на протокол вимірювання від 02.08.2013, складений Державною науковою установою "Науково-технологічний комплекс "Інститут монокристалів" та лист третьої особи №20/08/13-2 від 02.10.2013.
Однак, вказані дослідження проведені за замовленням позивача в односторонньому порядку без залучення уповноважених осіб відповідача, оскільки запрошення відповідача на проведення відповідних досліджень хімічного складу спірної партії товару, що міститься в матеріалах справи, датоване 23.09.2013, а складення поданих позивачем висновку Державною науковою установою "Науково-технологічний комплекс "Інститут монокристалів" та листа третьої особи відбулося раніше - 02.08.2013.
Призначення судової експертизи для роз'яснення питань, що виникли під час вирішення даного спору, в порядку приписів ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, є неможливим у зв'язку з відсутністю у державних спеціалізованих експертних установах необхідного обладнання та відповідної судової методики.
Доказів на підтвердження протилежного не надано.
Крім того, позивач не надав доказів, які б свідчили про використання саме того товару, який придбаний у відповідача на підставі видаткової накладної №4423 від 18.06.2013 для обслуговування транспортних засобів клієнтів позивача, які в подальшому згідно з актами виконаних робіт за період з 01.08.2013 по 06.09.2013 підлягали гарантійному ремонту.
Тобто, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження поставлення позивачем товару неналежної якості, а також докази, за допомогою яких суд мав би можливість встановити, який саме товар та у який період часу (до отримання товару від відповідача чи після того) використовував позивач у власній господарській діяльності для заправлення систем кондиціонування транспортних засобів своїх клієнтів.
Отже, неможливо встановити повний склад правопорушення, з яким законодавство пов'язує відшкодування збитків, зокрема, протиправної поведінки, вини відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та збитками. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи (в даному випадку - відповідача).
З посиланням на зазначене вище, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо необґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 116 202,36 грн збитків.
Необґрунтованою судами попередніх інстанцій визнана і вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 23 240,47 грн з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Позивачем не доведено ані в чому полягає моральна шкода, ані з яких міркувань він виходив, визнаючи її розмір. Крім того, в процесі розгляду даної справи не було встановлено протиправних дій (бездіяльності) відповідача.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.
Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення коштів у розмірі 18 400,00 грн судами попередніх інстанцій визначена недоведеність поставки відповідачем неякісного товару.
Сервіси для юристів