Постанова ВГСУ від 18.09.2014 року у справі №904/2617/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року Справа № 904/2617/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіХодаківської І.П. (доповідач),суддівФролової Г.М., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргуФермерського господарства "Весна"на постанову від 22.07.2014 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№904/2617/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомФермерського господарства "Весна"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера"провизнання договору частково недійсним За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились

Від відповідача - Фурман В.В. (дов. від 06.01.14)

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 16.09.2014 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Фролова Г.М., Яценко О.В.

ВСТАНОВИЛА:

Фермерського господарства "Весна" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" про визнання недійсними підпунктів 7.2, 7.3, 12.1, 12.2, 12.3, 12.4 договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2013.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014 (суддя Новікова Р.Г.) позов задоволено частково, визнано недійсними підпункти 7.2, 7.3 та 12.4 договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2013. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ "Агросфера" на користь ФГ "Весна" суму судового збору в розмірі 609грн та суму витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 500 грн.

Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 у складі: Дарміна М.О., Березківної О.В., Подобєд І.М. рішення господарського суду першої інстанції частково скасовано, визнано недійсними лише підпункт 12.4 договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2013 року, в іншій частині рішення залишено без змін. Стягнуто з ФГ "Весна" суму витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5 000 грн.

ФГ "Весна" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст.536, 692, 694 Цивільного кодексу України. Касатор наголошує, що застосування п.п.7.2, 7.3 поряд з п.п.4.2 фактично призведе до подвійного стягнення процентів, пов'язаних з моментом прострочення оплати товару. Нарахування процентів за підпунктами 7.2, 7.3 підпадають під визначення поняття пені, нарахування якої, в свою чергу, підпунктом 7.1 сторони вже передбачили.

ТОВ "Агросфера" у відзиві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Агросфера" (продавець) та ФГ "Весна" (покупець) підписаний договір купівлі-продажу №11203 від 22.03.2014, згідно якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, мікродобрив відповідно до умов даного договору.

Пунктом 4 договору визначені загальні умови оплати товару. Відповідно до підпункту 4.1 умови оплати товару, порядок і строки здійснення платежів зазначаються у специфікаціях до договору.

Підпунктом 4.2 договору встановлено, що товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом.

Товарний кредит, наданий продавцем в межах строків, визначених умовами оплати товару у специфікації - є строком правомірного користування товарним кредитом. Користування товарним кредитом за межами строків, встановлених умовами оплати товару - є неправомірне користування покупцем товарним кредитом.

У разі несвоєчасної оплати товарного кредиту покупець продовжує користуватись товарним кредитом (неправомірне користування) за ставкою згідно підпункту 7.2 (протягом 10-ти календарних днів), а далі - за ставкою згідно підпункту 7.3. договору.

В підпункті 4.5 договору сторони визначили механізм нарахування процентів як за правомірне, так за неправомірне користування товарним кредитом. Так, за наявності несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом (неправомірне користування), сплата процентів здійснюється покупцем щоденно і по дату фактичного погашення товарного кредиту.

Пункт 7 договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2014 регулює питання правових наслідків порушення умов договору.

Підпунктом 7.1 сторони узгодили, що у випадку порушення термінів оплати, обумовлених у Специфікаціях до договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування пені припиняється через рік (365календарних днів) від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

В підпункті 7.2 договору визначено, якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, на прострочену суму нараховуються 35% річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути сплачений та протягом 10-ти календарних днів, тобто до момент, коли починає діяти інша процентна ставка, визначена в підпункті 7.3 договору.

В свою чергу, в підпункті 7.3 договору встановлено, якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350% річних за користування товарним кредитом.

ФГ "Весна" оскаржено постанову саме в частині відмови у задоволенні вимог про визнання недійсними положень п.п. 7.2, 7.3 договору купівлі-продажу, якими передбачено стягнення процентів за користування товарним кредитом.

Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.