ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2016 року Справа № 910/4752/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач),суддівБакуліної С.В., Грейц К.В.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Гребеник І.С. - дов. від 26.02.16, відповідача: Петренко С.В. - дов. від 17.03.16,
касаційну скаргуДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від29.06.16у справі№910/4752/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інлайн" до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"простягнення
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інлайн" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 394489,28 грн. 3% річних і 5154423,47 грн. інфляційних втрат. Позивач посилався на те, що судовим рішенням у справі №910/17172/14 було стягнуто з відповідача 8694962,96 грн. заборгованості за договором підряду №304/03-11 від 25.11.11, а також 299076,16 грн. пені, 241963,69 грн. - 3% річних, 1216951,15 грн. інфляційних втрат; що вказане рішення боржником не було виконано. Отже, позивач вважав підставним нарахування і стягнення з відповідача спірних сум інфляційних втрат і 3% річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.16 (суддя Ярмак О.М.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5154423,47 грн. інфляційних втрат, 394489,28 грн. - 3% річних. Суд виходив з факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та дійшов висновку про обґрунтованість нарахування і стягнення з нього спірних сум інфляційних втрат і 3% річних за весь період часу упродовж якого не виконувалося грошове зобов'язання. Суд установив, що судове рішення у справі №910/17172/14 було виконано відповідачем лише 24.03.16.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.16 (судді: Ропій Л.М., Рябуха В.І., Сітайло Л.Г.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові. В обґрунтування касаційної скарги, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 598, 599, 625 Цивільного кодексу України, статті 202 Господарського кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Він зазначає, що судове рішення у справі №910/17172/14 було виконано відповідачем; що спірне зобов'язання є припиненим внаслідок його належного виконання; що вимога про сплату інфляційних втрат і 3% річних може бути заявлена лише разом з вимогою про сплату боргу, проте позивач у справі №910/17172/14 не заявляв вимоги до відповідача про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за спірний період.
Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства відзначає наступне.
Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 25.11.11 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" - замовником і Товариством з обмеженою відповідальністю "Інлайн" - генпідрядником був укладений договір підряду №304/03-11. За умовами цього договору генпідрядник зобов`язався на свій власний ризик виконати роботи на об`єкті "Реконструкція з надбудовою нежитлової будівлі під адмінбудинок на вул. Комінтерну, 25" в Шевченківському районі м. Києва, а замовник прийняти виконані роботи та оплатити їх в порядку та на умовах, визначених цим договором. На виконання умов вказаного договору позивач здійснив передбачені договором ремонтні роботи, проте відповідач за них розрахувався лише частково. Господарські суди установили, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов цього договору щодо повної і своєчасної оплати за виконані підрядні роботи рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.14 у справі № 910/17172/14 було стягнуто з ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь ТОВ "Інлайн" 8694962,96 грн. заборгованості, 669585,93 грн. пені, 242082,06 грн. - 3% річних, 1216951,15 грн. інфляційних втрат. Втім, постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.16 у справі №910/17172/14 рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.14 було частково змінено та стягнуто з відповідача на користь позивача 8694962,96 грн. заборгованості, 299076,16 грн. пені, 241963,69 грн. - 3% річних, 1216951,15 грн. інфляційних втрат; в іншій частині рішення залишено без змін. На виконання вказаної постанови місцевим господарським судом 11.03.16 було видано відповідний наказ. В процесі розгляду спору господарські суди попередніх інстанцій установили, що судове рішення у справі №910/17172/14 Господарського суду міста Києва було виконано відповідачем лише 24.03.16. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Інлайн" про стягнення з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 394489,28 грн. 3% річних і 5154423,47 грн. інфляційних втрат (нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань). Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цього позову. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 598 названого Кодексу унормовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, за приписами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, законом встановлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Отже, у розумінні приписів наведеної норми, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання. Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 14.11.11 у справі №12/207, від 20.01.11 у справі №10/25. В ході розгляду спору господарські суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, факт неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором від 25.11.11, а відтак суди визнали підставним нарахування і стягнення з відповідача заявлених за спірний період інфляційних втрат і 3% річних до повного виконання грошового зобов'язання. Довід скаржника про відсутність підстав для стягнення з нього спірних сум інфляційних втрат і річних у зв'язку з виконанням судового рішення не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки, як вже зазначалося, спеціальні правові наслідки прострочення грошового зобов'язання у вигляді сплати інфляційних втрат і 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, та вони нараховуються до повного виконання грошового зобов'язання (повної сплати боргу). При цьому, закон не обмежує сторону звернутися до суду про стягнення боргу і річних та інфляційних втрат як в одному позові, так і в різних. Інші доводи касаційної скарги викладеного не спростовують. Враховуючи зазначене, господарськими судами правильно застосовано приписи частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України до встановлених обставин справи, а відтак відсутні підстави для скасування судових актів у справі і задоволення касаційної скарги скаржника.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.16 у справі №910/4752/16 залишити без змін.
Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Гоголь
Судді С. Бакуліна
К.Грейц
Сервіси для юристів