Постанова ВГСУ від 18.08.2015 року у справі №911/223/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 року Справа № 911/223/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 р.та на рішеннягосподарського суду Київської області від 03.04.2015 р.у справі№ 911/223/15 господарського суду Київської областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтердісп-ЛКБ" (надалі - ТОВ "Інтердісп-ЛКБ")доТовариства з обмеженою відповідальністю "Артель" (надалі - ТОВ "Артель")простягнення 376 830 грн.за участю представників: від позивача- не з'явилися від відповідача- ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року ТОВ "Інтердісп-ЛКБ" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Артіль" та просило суд, з урахування заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з останнього 340 000 грн. основного боргу, 50 895,30 грн. пені, 188 733,80 відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 0602/2 від 06.02.2013 р., укладеного між ними, в частині належної оплати поставленого товару.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.04.2015 р. (суддя Лопатін А.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 р. (головуючий суддя Власов Ю.Л., судді: Хрипун О.О., Корсакова Г.В.) рішення господарського суду Київської області від 03.04.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ТОВ "Артель" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.07.2015 р. (головуючий суддя Татьков В.І. (доповідач), судді: Демидова А.М., Шевчук С.Р.) касаційну скаргу ТОВ "Артель" прийнято до провадження, призначено розгляд скарги на 18.08.2015 р.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 18.08.2015 р. № 02-05/586 у зв'язку з виходом з відпусток суддів Плюшка І.А. та Самусенко С.С., для розгляду справи № 911/223/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Плюшка І.А., суддів: Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача).

До початку судового засідання, 18.08.2015 р. від ТОВ Артель" надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких заявник просив суд скасувати прийняті рішення та постанову, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши доводи касаційної скарги (з урахуванням додаткових пояснень), перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 06.02.2013 р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 0602/2 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах даного договору поставки.

Згідно з п. 2.1. Договору позивач поставляє товар окремими партіями. Кількість, вартість та умовами поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами перед кожною поставкою та визначаються на основі специфікацій або накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що загальна орієнтовна вартість даного товару поставки становить 10 000 000 грн., в т.ч. ПДВ.

У відповідності з п. 3.3. Договору позивач зобов'язався оплачувати кожну партію товару на умовах 100 % попередньої оплати, якщо інше не встановлено у специфікаціях або накладних, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача, вказаний у розділі 10 даного договору поставки.

За умовами п. 3.4. Договору, у випадку, коли товар передано Відповідачу без попередньої оплати та оформленої відповідним чином специфікації, Відповідач здійснює оплату такого товару протягом семи календарних днів від дати, вказаної у видатковій накладній.

Відповідно до п. 6.3. Договору у випадку порушення відповідачем узгоджених строків оплати, встановлених даним договором, відповідач сплачує позивачу неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу, а також 120 відсотків річних від суми заборгованості за ст. 625 ЦК України.

Судами встановлено, що на виконання умов Договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 416 548,26 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними.

У свою чергу, відповідач свої зобов'язання за Договором в частині оплати поставленого товару здійснив лише частково, у зв'язку з чим в нього утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 376 830 грн., з вимогою про стягнення якої позивач і звернувся до господарського суду Київської області.

При цьому, після подачі позову відповідачем було сплачено частково суму заборгованості в розмірі 36 830 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками, на яку позивачем був зменшений розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.