ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2014 року Справа № 911/1453/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Карабаня В.Я.,
суддів Жаботиної Г.В., Палія В.В.,
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Тарасенко Т.П., довіреність,
від відповідача: у засідання не прибули,
від третіх осіб: у засідання не прибули,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Ставищепродтовари"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014р.
у справі № 911/1453/14 Господарського суду Київської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Ставищепродтовари"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тілігул",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Дочірнє підприємство "Статус і К" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВ-Альянс+",
про визнання недійсним договору,
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Ставищепродтовари" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тілігул" про визнання недійсним укладеного між ними договору купівлі-продажу №01/12-03 від 15.01.2003р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тілігул" проти позову заперечило та заявило про застосування строку позовної давності.
Рішенням Господарського суду Київської області від 28.05.2014р. (суддя Лопатіна А.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014р. (колегія суддів у складі: Андрієнка В.В., Буравльова С.І., Шапрана В.В.), у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій заявив вимоги про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили:
15.01.2003р. між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №01/12-03, за умовами якого позивач продає, а відповідач купує адмінбудинок, кондитерський цех, безалкогольний цех, майстерню крупорушки, склад ГЗМ, пропускний пункт, нежитлову будівлю, водонапірну башту, огорожу (надалі - майно), розташовані у м. Ставище Білоцерківського району Київської області, провулок Радянський, 3, та зобов'язується сплатити його вартість.
Відповідно до п.п. 1.2, 1.4, 2.4, 4.1 вказаного договору покупець набуває право власності на майно після підписання акту приймання-передачі; продавець зобов'язаний передати покупцю майно, визначене цим договором, за актом приймання-передачі протягом 3-х днів з моменту підписання даного договору; договір набуває чинності з дня його укладення; оплата за даним договором здійснюється протягом 4 місяців з моменту його підписання.
За актом приймання-передачі майна від 17.01.2003р. продавець передав, а покупець за договором купівлі-продажу №01/12-03 від 15.01.2003р. прийняв вищезазначене нерухоме майно.
На підставі договору купівлі-продажу №01/12-03 від 15.01.2003р. за відповідачем було зареєстровано право власності на вищезазначені нежитлові будівлі, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.06.2013р. №4485853.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу №01/12-03 від 15.01.2003р.
Суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді цього позову керувались положеннями Цивільного кодексу УРСР, що діяв станом на 15.01.2003р., згідно з ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР якого недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
Сервіси для юристів