Постанова ВГСУ від 18.06.2015 року у справі №910/29782/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року Справа № 910/29782/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Борденюк Є.М. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), Нєсвєтова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року у справі № 910/29782/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ай Бі Груп" до державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 153 065,28 грн. у зв'язку з порушенням зобов'язання з оплати одержаного товару за договором поставки від 20.05.2014 року № ПЗ/НХ-141355/НЮ.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.02.2015 року (суддя Грєхова О.А.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 153 065,28 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року (судді Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А., Баранець О.М.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та в позові відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення у справі є законними, та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 20 травня 2014 року між ТОВ "Ві Ай Бі Груп" (постачальник) та ДТГО "Південно-Західна залізниця" (покупець) укладено договір поставки № ПЗ/НХ-141355/НЮ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2014 році поставити та передати у власність покупцю певну продукцію, відповідно до Специфікації № 1 (Додаток № 1), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах даного договору.

За п. 1.4 договору кількість та асортимент товару визначений у Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 3.4 договору загальна сума поставки складає 542 400 грн., в тому числі ПДВ 20% 90 400 грн.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що покупець здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків протягом 15 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 (п. 12.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 153 065,28 грн., що підтверджується видатковою накладною від 23.10.2014 року № 39, яка підписана представниками обох сторін, та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 23.10.2014 року № 313.

На оплату за поставлену продукцію позивач виставляв відповідачу рахунок від 23.10.2014 року № 39 на суму 153 065,28 грн.

Натомість відповідач оплату за поставлену продукцію не здійснив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за поставлений товар в сумі 153 065,28 грн.

Предметом даного судового розгляду є вимоги постачальника до покупця про стягнення заборгованості з оплати одержаного за договором поставки товару.

Висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову обґрунтовано встановленням обставин порушення відповідачем зобов'язання за спірним договором з оплати одержаного товару.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.