Постанова ВГСУ від 18.06.2015 року у справі №910/24463/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року Справа № 910/24463/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кота О.В.суддівКочерової Н.О. Саранюка В.І. - доповідача у справірозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Укрфарм"на рішення від та на постанову відгосподарського суду міста Києва 18.02.2015 Київського апеляційного господарського суду 15.04.2015у справі господарського суду№ 910/24463/14 міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Укрфарм"доПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"провизнання припиненим зобов'язання поруки за договором поруки №12/14/1006 від 19.10.2010за участю представників:

від позивача - не з'явилися

від відповідача - Семеняка В.В.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2015 у справі № 610/24463/14 (головуючий суддя - Нечай О.В., судді: Бондарчук В.В., Князьков В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Укрфарм" (позивач) про визнання припиненим зобов'язання поруки за договором поруки №12/14/1006 від 19.10.2010.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 у справі № 910/24463/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Виробниче об'єднання "Укрфарм" задовольнити.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

16.06.2015 від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій відповідач просить залишити без задоволення касаційну скаргу ТОВ "Виробниче об'єднання "Укрфарм", а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 29.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Райффазен Банк Аваль" (кредитор) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка Холдінг Інвест" (позичальник) укладено кредитний договір № 010/14/227 до генеральної кредитної угоди № 010/14/209 від 16.11.2007, відповідно до якого кредитор, на положеннях та умовах генеральної кредитної угоди та цього договору, відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 3 000 000 дол. США строком до 15 листопада 2012 із сплатою Libor (1 year) + 6,25 % річних та одноразової комісійної винагороди в розмірі 0,99% від ліміту кредитної лінії.

19.10.2010 між Публічним акціонерним товариством "Райффазен Банк Аваль" (кредитор) та ТОВ "Виробниче об'єднання "Укрфарм" (поручитель) укладено договір поруки № 12/14/1006, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання кредитних зобов'язань, в тому числі тим, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору, за умовами якого боржник зобов'язаний: - повернути кредит в розмірі 789 337,00 доларів США; - сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 11,0% річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов Кредитного договору, у т.ч. на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором; - сплатити комісію за видачу кредитних коштів у розмірі 0,99% від ліміту кредитної лінії; - сплатити пеню, штрафи, передбачені кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки кредитора, пов'язані з неналежним виконанням боржником умов кредитного договору.

Під кредитним договором у договорі поруки розуміється кредитний договір № 010/14/227 від 29.11.2007, який укладений між боржником (ТОВ "Ніка Холдинг Інвест") та кредитором (Банк).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору поруки, у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником всіх або окремих кредитних зобов'язань, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель зобов'язується здійснити виконання порушених кредитних зобов'язань протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем кредитних зобов'язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі.

Згідно з пунктом 8.1 договору поруки, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками і діє до повного виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором та зобов'язань поручителя за цим договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Укрфарм" звернулося до суду з позовом про визнання припиненим зобов'язання за договором поруки № 12/14/1006 від 19.10.2010.

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, відмовлено в задоволенні позовних вимог позивача з огляду на наступне.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 4 статті 559 вказаного Кодексу передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У пункті 1.1 кредитного договору № 010/14/227 від 16.11.2007 зазначено строк виконання кредитного договору до 15.11.2012. Чергове погашення кредиту ТОВ "Ніка Холдинг Інвест" повинно було здійснити у строк до 31.12.2011 включно, тому з 01.01.2012 ТОВ "Ніка Холдинг Інвест" вважається такою, що прострочило виконання основного зобов'язання щодо повернення чергової частини кредиту.

18.01.2012 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до ТОВ "Укрфарм" з вимогою (претензією) № С11-120-1/09/307 про дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами, зокрема, за кредитним договором № 010/14/227 від 29.11.2007.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що відповідачем було дотримано приписів частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України щодо шестимісячного строку пред'явлення вимог до поручителя, а позивачем помилково ототожнюються поняття "звернення з вимогою" та "звернення з позовом", які в цивільному законодавстві мають різне значення та правові наслідки. Положеннями частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України передбачено припинення поруки в разі не пред'явлення кредитором протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання саме вимоги до поручителя, а не позову, як помилково вважає позивач.

Враховуючи зазначені обставини, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з відсутності правових підстав для припинення зобов'язань за договором поруки.

Колегією суддів Вищого господарського суду України не приймаються до уваги посилання позивача на постанови Верховного Суду України, оскільки як вже зазначалося вище, банк вчасно звернувся до поручителя з вимогою, тому відсутні підстави для застосування приписів частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.