Постанова ВГСУ від 18.06.2014 року у справі №925/1521/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № 925/1521/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПрокопанич Г.К.суддів :Алєєвої І.В., Татькова В.І. (доповідача)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 р.та на рішеннягосподарського суду Черкаської області від 21.01.2014 р.у справі№ 925/1521/13 господарського суду Черкаської областіза позовом ДП "Теплокомуненерго" ПАТ "Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод" (надалі - ДП "Теплокомуненерго")доФОП ОСОБА_4простягнення 2 139,50 грн. за участю представників: від позивача- Шляпін О.Ю., дов. № 257 від 08.05.2014 р. від відповідача- ОСОБА_6, дов. від 30.03.2012 р. (реєстр. № 32)

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013 року ДП "Теплокомуненерго" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення стягнення боргу та штрафних санкцій на суму 2 139,50 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання в частині оплати послуг з теплопостачання, чим порушив договірні умови, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за період з 01.01.2011 р. по 02.09.2013 р. в сумі 1 789,31 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.01.2014 р. (суддя Анісімов І.А.) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ДП "Теплокомуненерго", з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, 1 645,17 грн., 132,88 грн. пені, 120,45 грн. інфляційних, 96,86 грн. 3 % річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 р. (головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.) рішення господарського суду Черкаської області від 21.01.2014 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ФОП ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заявлених ДП "Теплокомуненерго" позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно положень ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.11.2005 р. між ДП "Теплокомуненерго", (виробник), в особі директора Крозмільного С.П., та магазином "ІНФОРМАЦІЯ_1", (споживач), в особі ФОП ОСОБА_4 укладено договір № 127-Т про надання послуг з теплопостачання (надалі - Договір), відповідно до умов якого виробник (позивач) взяв на себе зобов'язання постачати споживачеві (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати надану послугу за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором.

Згідно з п. 3.1 Договору кількість використаної теплової енергії за місяць, оформляється відповідним актом, підписаним відповідальними особами з обох сторін, який і є підставою для оплати споживачем.

Відповідно до п. 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Підпунктом 7.2.2 Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує на користь виробника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивач поставив відповідачу теплову енергію, однак відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість в розмірі 1 789,31 грн. за період з 01.01.2011 р. по 02.09.2013 р. (з урахування уточнення позовних вимог - 1 645,17 грн.)

Приймаючи рішення та постанову, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що вимоги позивача відповідали фактичним обставинам справи та були доведені належним та допустимим чином.

Однак, такі висновки судів є дещо передчасними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов'язками споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.