Постанова ВГСУ від 18.06.2014 року у справі №909/1072/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № 909/1072/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 рокуу справі за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Дирекція теплопостачання"третя особаПублічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз"простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у вересні 2013 року, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Дирекція теплопостачання" 170 000 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 9 737,94 грн. пені, 1 690,95 грн. на відшкодування втрат від інфляції та 10 217,72 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Івано-франківської області від 07.11.2013 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача 170 000 грн. боргу, 4 821,33 грн. пені та 6 006,07 грн. річних, а в решті позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржені в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 12.06.2014 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення в частині відмови в задоволенні позову скасувати, прийнявши в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 27.02. 2012 року ПАТ по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" (постачальник) та КП "Дирекція теплопостачання" (споживач) уклали договір № ТЛ-7-12-204 БО, за умовами якого постачальник зобов'язується постачати споживачу природний газ в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а останній оплатити вартість цього газу і наданих послуг.

За п. 4.2. цього договору, вартість 1000 куб.м. природного газу становить 4 366, 66 грн., в т.ч. ПДВ 727,78грн.

Пунктом 4.6. зазначеного договору передбачено, що оплата за газ та послуги проводиться споживачем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу на розрахунковий рахунок постачальника. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недооплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

На виконання умов зазначеного договору, за актами приймання передачі природного газу № 4 від 01.03.2012 року, № 5 від 02.04.2012 року, № 6 від 03.05.2012 року, № 7 від 01.06.2012 року, № 8 від 01.07.2012 року, № 9 від 01.08.2012 року, № 10 від 31.08.2012 року постачальник поставив споживачу природний газ на загальну суму 1 941 436,97 грн., вартість якого останній оплатив частково і його заборгованість перед постачальником складала 170 000 грн., що підтверджується належними доказами та ним не оспорюється.

15.10.2012 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" укладено договір № 14/54447/12, за яким останнє відступило позивачу право вимоги до КП "Дирекція теплопостачання" щодо сплати 170 000 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору № ТЛ-7-12-204 від 27.02.2012 року, а також вимоги щодо стягнення з відповідача всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за зазначеним договором.

Відповідно до п. 2.3. цього договору, позивач зобов'язаний протягом 5 днів з моменту підписання вказаного договору письмово повідомити відповідача про відступлення права вимоги.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов'язань, судами обох інстанцій встановлено, що 17.10.2012 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як новий кредитор, повідомило КП "Дирекція теплопостачання" про відступлення права вимоги та просило сплатити борг у сумі 170 000 грн. на його рахунок, але відповідачем залишено цю вимогу без задоволення, що ним і не оспорюється, а тому за таких обставин суд першої інстанції та апеляційний господарський суд правомірно постановили про стягнення з відповідача на користь позивача спірної суми боргу, відмовивши у відшкодуванні інфляційних втрат, розрахованих не за весь період прострочки та без врахування дефляції, і підстав для скасування судових рішень у цій частині, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

В той же час, судові рішення в частині стягнення пені та відсотків не можуть залишатись без змін, оскільки правомірно застосувавши строк позовної давності на вимогу відповідача господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд не врахували, що розрахунки за газ повинні були здійснюватись щомісячно, пеня розраховується за кожен день прострочки платежу і в межах позовної давності, при пред'явленні позову 12.09.2013 року підлягала стягненню пеня, яка нараховується на щомісячний борг, що мав місце станом на 12.09.2012 року з урахуванням приписів ст. 233 ГК України, а тому судова колегія вважає можливим змінити судові рішення, стягнувши пеню по заборгованості березня-серпня 2012 року у сумі 7 239,88 грн.

Безпідставно відмовлено судами і у повному задоволенні позову щодо стягнення 3 % річних, так як розрахунок процентів здійснено з урахуванням обсягів заборгованості та платежів, правильність зазначення яких сторони не оспорювали і відмовляючи у стягненні частини процентів за користування коштами суд не навів ніяких доводів, які б спростували правильність здійснених нарахувань.

Керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 року змінити, збільшивши суму пені, яка підлягає стягненню з КП "Дирекція теплопостачання" (ідентифікаційний код 23806591) на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 20077720) з 4 821,33 грн. до 7 239,88 грн. та 3 % річних з 6 006,07 грн. до 10 217,72 грн.

У решті рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 року залишити без змін.