Постанова ВГСУ від 18.06.2014 року у справі №902/1548/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № 902/1548/13

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корсака В.А.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)відповідачаШейгець В.М. (дов. від 17.06.2014 р. № 41), Вакуляк О.В. (дов. від 17.06.2014 р. № 42)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдинг"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 р.у справі№ 902/1548/13 господарського суду Вінницької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдинг"доФермерського господарства "Слобідське"простягнення 22 799, 86 грн. збитків

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдинг" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Фермерського господарства "Слобідське" 22 799, 86 грн. збитків, понесених на доробку товару до встановлених показників якості (сушку та очистку) в зв'язку з поставкою останнього відповідачем за показниками, які не відповідали умовам укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № П091ВІ-С від 25.12.2012 р.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 28.02.2014 р. у справі №902/1548/13 (суддя Нешик О.С.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 р. (колегія суддів: головуючий Грязнов В.В., судді Мельник О.В., Розізнана І.В.), в задоволенні позову відмовлено, оскільки відповідачем не було доведено належними та допустимими у розумінні приписів статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, а судом на підставі сукупної оцінки наявних у справі доказів не було встановлено факту безпосереднього причинного зв'язку між заявленою позивачем до стягнення сумою збитків і неправомірною поведінкою відповідача, що є необхідною передумовою притягнення особи до господарсько-правової відповідальності.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що збитки виникли внаслідок витрат, які понесло Товариство з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдинг", сплативши елеваторній компанії суму коштів за доведення зерна сої до якості, передбаченої договором купівлі-продажу від 25.12.2012 р., при цьому, про невідповідність якості поставленої продукції умовам договору позивач як покупець повідомив Фермерське господарство "Слобідське" лише 18.03.2013 р., тобто після того, як приймання зерна сої було повністю завершено. В свою чергу, відповідач як продавець за договором від 25.12.2012 р., передаючи зерно сої покупцеві, не знав і не міг знати про його невідповідність вимогам по якості, оскільки позивач прийняв вказане зерно без зауважень, а лабораторні дослідження зерна сої не проводились.

Не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдинг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в який просить рішення господарського суду Вінницької області від 28.02.2014 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 р. скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено всіх доказів в їх сукупності та встановлено всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.06.2014 р. касаційну скаргу у справі № 902/1548/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.06.2014 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 05.09.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елеваторна компанія "Кряж" (Товариством з обмеженою відповідальністю "Елеваторна компанія "Кусто Агро") (зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдінг" (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання № 20-Ж, відповідно до якого поклажодавець зобов'язався передати, а зерновий склад зобов'язався прийняти сільськогосподарську культуру врожаю 2012 року на зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його у стані, передбаченому цим договором та законодавством, поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач.

Відповідно до пункту 5.1 договору розрахунки проводяться шляхом банківського переказу на поточний рахунок зернового складу або внесення готівки в касу зернового складу.

Згідно пункту 5.4 договору надані зерновим складом послуги оплачуються у відповідності з базовими тарифами (цінами) згідно додатку № 1, враховуючи податок на додану вартість (ПДВ).

Відповідно до пункту 8.2 договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.

У Додатку № 1 до договору № 20-Ж від 05.09.2012 р. наведено вартість послуг зернового складу.

Матеріалами справи підтверджено, що 25.12.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдінг" (покупець) та Фермерське господарство "Слобідське" (продавець) уклали договір купівлі-продажу № П091ВІ-С, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець сплатити та прийняти сою для технічних потреб врожаю 2012 року українського походження, на умовах FCA Вінницька область, Шаргородський район, с. Клекотина (згідно правил Інкотермс 2010), "Склад продавця - Елеватор".

Пунктом 2.2 договору сторони погодили показники якості товару, а саме: вологість не більше 12%; сміттєва домішка (сор) не більше 2%; білок не менше 35%; вміст олії не менше 21%.

Відповідно до пункту 2.5 договору залікова вага та якість продукції визначаються згідно реєстру накладних на прийняте зерно Форма 3хС-3, виданого елеватором.

Продукція постачається та/або відвантажується у повному обсязі в термін до 10.01.2013 р. включно (пункт 4.1. договору).

Постачання продукції покупцеві підтверджується наступними документами: складською квитанцією зернового складу; видатковою накладною, виписаною за довіреністю покупця; податковою накладною, що заповнена відповідно до чинного податкового законодавства України; рахунком-фактурою продавця з точним зазначенням кількості, ціни продукції без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати; реєстром накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовою пробою Форма 3хС-3 (пункт 4.2. договору).

Право власності на продукцію переходить від продавця до покупця з моменту оформлення зерновим складом складської квитанції на ім'я покупця. Датою переходу права власності від продавця до покупця є дата оформленої складської квитанції на ім'я покупця (пункт 4.3. договору).

Датою постачання продукції вважається дата оформлення складської квитанції на продукцію на ім'я покупця (пункт 4.4. договору).

Згідно пункту 5.1 договору покупець сплачує 50% вартості продукції на поточний рахунок продавця протягом 3 банківських днів з дати надання покупцеві документів, перелічених у пункті 4.2 договору, залишок 50% по факту відвантаження об'єму, вказаного в пункті 2.1 договору.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що сторона, яка порушила умови цього договору, відшкодовує іншій стороні завдані своїми діями або бездіяльністю збитки та втрачену вигоду у передбаченому чинним законодавством України порядком.

Відповідно до пункту 6.3 договору покупець залишає за собою право відмовитися від приймання продукції у випадку, якщо складська квитанція оформлена без якісних показників продукції або з іншими порушеннями законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що через представника Бурдейний П.О., який діяв на підставі довіреності № 6 від 11.01.2013 р., згідно накладної №/-0000000001 від 14.01.2013 р. Фермерське господарство "Слобідське" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдінг" прийняло 438,084 тон сої на загальну суму 1 861 857 грн., які перевезено згідно товарно-транспортних накладних протягом 03-14 січня 2013 року. Зазначена накладна містить посилання на договір №П091ВІ-С від 25.12.2012 р.

Судами встановлено, що платіжними дорученнями № 550 від 28.12.2012 р., №551 від 28.12.2012 р., № 596 від 16.01.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдінг" сплатило Фермерському господарству "Слобідське" 1 861 857 грн. за поставлений товар.