Постанова ВГСУ від 18.05.2016 року у справі №922/1784/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 922/1784/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А. Данилової М.В., Данилової Т.Б.

розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 03.02.2016у справі № 922/1784/15 Господарського суду Харківської областіза позовомЧугуївського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Печенізької районної державної адміністрації Харківської областідо Приватного підприємства "Композит"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства в Харківській областіпророзірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачане з'явився - - відповідачаПрокопченко С.В.- - третьої особине з'явився - - Генеральної прокуратури України Томчук М.О.

В С Т А Н О В И В:

В березні 2015 року Чугуївський міжрайонний прокурор Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Печенізької районної державної адміністрації Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Композит", в якій просив суд: 1. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 03.11.2005, укладений між Приватним підприємством "Композит" та Печенізькою районною державною адміністрацією Харківської області та зареєстрований у реєстрі № 1377. 2. Зобов'язати Приватне підприємство "Композит" повернути державі в особі Печенізької районної державної адміністрації Харківської області земельну ділянку площею 6,0 га, яка знаходиться на території Мартівської сільської ради Печенізького району Харківської області, кадастровий номер 6324683500:03:006:0018.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.03.2016 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Державну інспекцію сільського господарства в Харківській області.

Позовні вимоги мотивовано тим, що орендована відповідачем земельна ділянка використовується з порушенням вимог земельного законодавства.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.11.2015 (головуючий Пономаренко Т.О., судді: Ємельянова О.О., Чистякова І.О.) позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 (Черленяк М.І. - головуючий, судді: Ільїн О.В., Хачатрян В.С.) вказане судове рішення скасовано. Прийнято нове рішення про відмову у позові у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на не правильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції про відмову у позові - залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу Приватне підприємство "Композит" заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити його скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Клопотання Державної інспекції сільського господарства в Харківській області та Печенізької районної державної адміністрації Харківської області про розгляд справи без участі їх представників судом задоволені.

Державна інспекція сільського господарства в Харківській області та Печенізька районна державна адміністрація Харківської області не скористались правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі розпорядження Харківської обласної державної адміністрації № 515 від 13.10.2005 "Про вилучення та надання в оренду із зміною цільового призначення земельної ділянки Приватному підприємству "Композит", між Печенізькою районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та Приватним підприємством "Композит", як орендарем, було укладено договір оренди землі від 03 листопада 2005 року, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для створення зони відпочинку та розміщення будинків відпочинку, яка знаходиться на території Мартівської сільської ради, загальною площею - 6,0 га в тому числі: ліси та інші лісовкриті площі - 6,0 г, строком на 50 років.

Передачу земельної ділянки в оренду засвідчено підписаним та засвідченим печатками сторін актом приймання-передачі земельної ділянки від 02.06.2006.

В пунктах 23, 25, 28, 33, 34 договору оренди сторони погодили, що на орендовану земельну ділянку встановлені обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки в зоні прибережної захисної смуги Печенізького водосховища відповідно до статей 60, 61 Земельного кодексу України. Орендодавець має право вимагати від орендаря дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються. Орендар зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором оренди землі, а також дотримуватися режиму використання земель лісового та водного фонду. Однією з умов припинення дії договору є невиконання вимог діючого законодавства щодо користування земельною ділянкою. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором тощо.

Як на підставу для розірвання договору оренди та повернення спірної земельної ділянки позивачу, прокурор в своєму позові послався на те, що відповідач порушує режим експлуатації прибережної захисної смуги, яка входить до складу орендованої земельної ділянки, оскільки в її межах розташовані його споруди, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки № 933 та довідкою спеціаліста від 28.04.2014. Таким чином, на думку прокурора, відповідачем порушені вимоги статті 61 Земельного кодексу України, якою встановлені обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції погодився з доводами прокурора про те, що орендована відповідачем земельна ділянка використовується з порушенням дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються. До такого висновку суд дійшов на підставі акта обстеження земельної ділянки № 933 від 28.04.2014. Суд також послався на те, факт зведення споруд (будівель, альтанок, огорожі) на орендованій земельній ділянці відповідачем не заперечувався (т.2., а.с.177).

Постанова апеляційного господарського суду, якою скасовано зазначене рішення суду, мотивована тим, що з наданих до матеріалів справи прокурором та третьою особою документів неможливо встановити факт будівництва споруд на території прибережної захисної смуги, а залучений до матеріалів справи акт обстеження земельної ділянки № 933, на думку суду, не є належним доказом, оскільки дії Державної інспекції сільського господарства в Харківській області щодо його складання визнані адміністративним судом протиправними. Суд також послався на те, що відповідач заперечував факт будівництва прибережній захисній смузі (т.2., а.с.262).

Колегія суддів вважає, що судові рішення попередніх інстанцій у справі прийняті при неповному дослідженні усіх обставин справи, тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.

Відповідно до статті 4 ВК України та частини 1 статті 58 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель водного фонду, серед іншого, належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою (частина 2 статті 58 ЗК України).

Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (статті 1, 88, 90 ВК України, статті 60, 62 ЗК України).