ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2016 року Справа № 918/1198/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,суддіЧеркащенко М.М.за участі представників сторін від позивачаДіонісьєва І.М.від відповідачаВаржеля В.М., Солімчук І.М.розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеліфт"на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2015 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 р. у справі № 918/1198/15 Господарського суду Рівненської областіза позовомКузнецовського міського комунального підприємствадоПриватного акціонерного товариства "Рівнеліфт"
простягнення 128 444,08 грн
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2015 року до Господарського суду Рівненської області звернулось
Кузнецовське міське комунальне підприємство (далі - позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства "Рівнеліфт" (далі - відповідач) про стягнення 128 444,08 грн збитків.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачем 30.04.2013 р. на підставі договору підряду № 290 від 01.12.2011 р. здійснено оплату на рахунок відповідача в сумі 128 444,08 грн за виконані роботи в жовтні 2012 р., однак вказані роботи останнім виконані не були, що підтверджується рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 918/751/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2015 р.
04.11.2015 р. відповідачем подано до суду заяву про застосування строків позовної давності з проханням відмовити у задоволенні позову на цій підставі.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.12.2015 р. (суддя Романюк Р.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 р. (головуючий суддя: Коломис В.В., судді: Огороднік К.М., Тимошенко О.М.) у справі № 918/1198/15 позовні вимоги Кузнецовського міського комунального підприємства задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Рівнеліфт" на користь Кузнецовського міського комунального підприємства 128 444,08 грн збитків та 1 926,66 грн витрат по сплаті судового збору.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, порушення і неправильне застосування норм процесуального права, а саме на ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що полягає у неврахуванні судами акту прийняття виконаних робіт та невстановленні судами попередніх інстанцій чи мало місце пошкодження майна або знищення майна, чи зроблені позивачем витрати, що пов'язуються з відновленням порушеного права, чи є заявлена до стягнення сума упущеною вигодою чи вартістю додаткових робіт, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2015 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 р. у справі № 918/1198/15 та передати справу на новий розгляд.
Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 16.05.2016 р. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 910/21162/15 у зв'язку з відпусткою суддів Гончарука П.А. та Стратієнко Л.В.
16.05.2016 р. на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суду було змінено склад колегії суддів, відповідно до якого розгляд справи здійснюється в наступному складі суду: головуючий суддя Кондратова І.Д., судді Черкащенко М.М. та Вовк І.В.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення та просить суд залишити рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2015 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 р. у справі № 918/1198/15 без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ст.ст. 1115, 1117 ГПК України доводи касаційної скарги щодо відповідності фактичних обставин справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 01.12.2011р. між позивачем (замовник за договором) та відповідачем (підрядник за договором) укладено договір підряду № 290 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого підрядник зобов'язався, на свій ризик, з використанням своїх матеріалів та устаткування виконувати за завданням замовника на його об'єктах повне технічне обслуговування ліфтів і обладнання диспетчеризації, а замовник зобов'язався приймати та оплачувати вищезазначені роботи.
Оплата за цим договором проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок підрядника на підставі актів приймання-здавання виконаних робіт (п. 3.1 договору).
На підставі вказаного договору сторонами підписано два акти-рахунки за № ОУЛ-001077 здачі та прийомки робіт з технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації за жовтень 2012р. на суму 151831,09 грн та 20267,27 грн відповідно.
Зазначені акти, серед інших, були підставою позову у справі № 918/1248/13 за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеліфт" до Кузнецовського міського комунального підприємства про стягнення 1466001, 10 грн.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.10.2013 р. у справі № 918/1248/13 у задоволенні позову відмовлено з підстав невідповідності вказаних актів вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Вказане рішення є чинним, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження його оскарження та скасування вищими судовими інстанціями.
В подальшому, Приватне акціонерне товариство "Рівнеліфт" листом № 402/06 від 31.10.2013 р. надіслало Кузнецовському міському комунальному підприємству відповідний перелік актів здавання - приймання виконаних робіт з повного технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації, в тому числі акт ОУЛ-001078 від 31.10.2012 р. на суму 172098,36 грн, зазначаючи у листі, що акти надсилаються на виконання договору підряду № 290 від 01.12.2011р. щодо оформлення виконаних робіт.
Проте, Кузнецовське міське комунальне підприємство листом № 2006 від 08.11.2013 р. повідомило, що п. 4.1.4. договору підряду № 290 передбачає надання актів здавання-приймання виконаних робіт підрядною організацією у термін не пізніше останнього дня поточного місяця, у зв`язку з чим повернуло акти позивачу без підпису.
Зазначені обставини встановлені постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 р. у справі № 918/751/14, які в силу ст. 35 ГПК України не потребують додаткового доказування.
30.04.2013 р. позивачем на підставі платіжного доручення № 1079 сплачено на рахунок відповідача 128 444,08 грн з призначенням платежу "за обслуговування ліфтів зг. актів робіт за жовтень 2012 р.".
Сплачені на підставі платіжного доручення № 1079 кошти позивач вважає збитками, оскільки відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов'язань, роботи в жовтні 2012р. не виконав, що встановлено рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 918/751/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2015 р.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що господарськими судами під час розгляду справи № 918/751/14 встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Рівнеліфт" не виконувало свої договірні зобов'язання з повного технічного обслуговування ліфтів, передбачені договором підряду № 290 від 01.12.2011р. протягом жовтня 2012 року, що в силу ст. 35 ГПК України не підлягає додатковому доказуванню, а інших належних доказів, які б свідчили про виконання відповідачем в жовтні 2012 р. робіт за договором та належного їх оформлення, суду не надано.
Щодо застосування спеціальної позовної давності на підставі ст. 863 ЦК України, про яку заявлено відповідачем, то судами попередніх інстанцій встановлено, що даний позов не містить вимог щодо встановлення якості виконаних підрядником робіт, у зв'язку з чим спеціальна позовна давність в даному випадку не може бути застосована, а встановлений трирічний строк позовної давності позивачем не пропущено.
Вищий господарський суд України погоджується з зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Сервіси для юристів