Постанова ВГСУ від 18.05.2016 року у справі №916/3917/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 916/3917/15 Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Грека Б.М., Прокопанич Г.К.,за участю представників сторін позивача - Ільченко К.Р.; відповідача - Коротков С.О.;розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від11.02.2016у справі № 916/3917/15за позовомДержавного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс"простягнення 355 704, 13 грн

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Іллічівський морський торгівельний порт" (далі - ДП "Іллічівський морський торгівельний порт") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" (далі - ТОВ "Транс-Сервіс") про стягнення 78 297, 38 грн пені, 4 621, 39 грн 3% річних, 272 785, 36 грн втрат від інфляції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.09.2015 порушено провадження у справі № 916/3917/15 за позовом ДП "Іллічівський морський торгівельний порт" до ТОВ "Транс-Сервіс" про стягнення 355 704, 13 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Панченко О.Л.) від позовні вимоги задоволено частково, суд стягнув з ТОВ "Транс-Сервіс" на користь ДП "Іллічівський морський торгівельний порт" інфляційні витрати в сумі 272 785, 36 грн, 3% річних у сумі 3 648, 51 грн, пеню в сумі 64 046, 29 грн, в решті позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Будішевська Л.О., судді Мишкіна М.А., Таран С.В.) від 11.02.2016 рішення Господарського суду Одеської області від 20.11.2015 змінено, резолютивну частину викладено в іншій редакції, згідно з якою позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Транс-Сервіс" на користь ДП "Іллічівський морський торгівельний порт" інфляційні витрати в сумі 227 629, 95 грн, 3 % річних в сумі 3 648, 51 грн, пеню в сумі 19 213, 89 грн, в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.02.2016, ДП "Іллічівський морський торгівельний порт" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати частково, а саме в частині зменшення розміру пені на суму 44 832, 40 грн та в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушенго норми матеріального права, зокрема ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, а також процесуального права, а саме ч. 3 ст. 83 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду від 18.04.2016 касаційну скаргу ДП "Іллічівський морський торгівельний порт" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.05.2016.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ДП "Іллічівський морський торговельний порт" та ТОВ "Транс-Сервіс" (компанія) 03.06.2014 було укладено договір №1-П про пайову участь в утриманні інфраструктури ДП "Іллічівський морський торговельний порт", згідно з п.1.1. якого компанія здійснює пайову участь в утриманні інфраструктури ДП "Іллічівський морський торговельний порт" шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ДП "Іллічівський морський торговельний порт", а ДП "Іллічівський морський торговельний порт" приймає дані грошові кошти на свій поточний рахунок та сприяє створенню усіх необхідних умов для здійснення компанією діяльності на території ДП "Іллічівський морський торговельний порт".

Розділом 2 договору передбачено порядок розрахунків між сторонами.

Ціною договору є грошова сума, яка перераховується компанією ДП "Іллічівський морський торговельний порт" протягом строку дії договору та розраховується за формулою, визначеною в п.2.1 договору.

Відповідно до п.2.3. договору розраховану за формулою- 1 грошову суму компанія зобов'язана оплачувати ДП "Іллічівський морський торговельний порт" щомісячно, за результатами роботи за попередній (звітний) місяць, не пізніше 10 (десятого) числа кожного місяця, наступного за звітним.

Зазначена в договорі ставка наведена без урахування ПДВ, ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства України (п.2.6 договору).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором.

За несвоєчасну або неповну сплату коштів пайової участі компанія сплачує ДП "Іллічівський морський торговельний порт" пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. При цьому, якщо на дату нарахування пені діяло декілька розмірів облікової ставки Національного банку України, застосовується найвища ставка (п.4.2 договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що ДП "Іллічівський морський торгівельний порт" зобов'язання відповідно до договору №1-П про пайову участь в утриманні інфраструктури ДП "Іллічівський морський торговельний порт" від 03.06.2014 були виконані, а ТОВ "Транс-Сервіс" неналежно виконані взяті на себе зобов'язання щодо строків оплати, у зв'язку з чим ДП "Іллічівський морський торговельний порт" звернулося до суду з позовом, в якому просило відповідно до п.4.2. договору стягнути з ТОВ "Транс-Сервіс" пеню в сумі 78 297, 38 грн, 3% річних у сумі 4 621, 39 грн та інфляційні втрати в сумі 272 785, 36 грн.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст.611 ЦК України).

Розмір штрафних санкцій, відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.