Постанова ВГСУ від 18.05.2016 року у справі №910/20914/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 910/20914/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівБарицької Т.Л., Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Полтава-Консалтигн"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.02.2016у справі№ 910/20914/15Господарського судуміста Києваза позовомПриватного підприємства "Полтава-Консалтигн"доДержавного агентства з енергоефективності та енергозбереження Українипровизнання дій неправомірними та стягнення збитківза участю представників:

позивача: Демянов В.А., керівник;

відповідача: Калиновська І.Г., дов. від 28.04.2016;

ВСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2015 у справі № 910/20914/15 (суддя Привалов А.І.) позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді - Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2015 у справі № 910/20914/15 скасовано, провадження у справі припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 10.05.2016, у зв'язку з перебуванням судді Козир Т.П. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 910/20914/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.05.2016, у зв'язку з перебуванням судді Козир Т.П. на лікарняному, для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Гольцова Л.А. (доповідач), судді - Барицька Т.Л., Іванова Л.Б.

У відповідності до ст. 77 ГПК України в засіданні суду 11.05.2016 оголошувалась перерва до 18.05.2016.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Позивач, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій при зверненні з позовом послався на те, що 08.09.2010 ним отримано свідоцтво про належність палива до альтернативного серії ТП № 13, термін дії якого встановлювався до 08.09.2012 і 28.08.2012 позивач звернувся до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України із заявою № 397/К про видачу нового свідоцтва, у зв'язку із закінченням дії попереднього свідоцтва.

До заяви позивачем додані документи, серед яких, у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.10.2004 № 1307, експертний висновок від 17.08.2012 ТП № 1, складений Випробувальним центром "ХарЦис", атестат акредитації в Національному агентстві з акредитації України зареєстрований у реєстрі 10.11.2009 за № 2Т728.

Заява Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України отримана 29.08.2012, проте нове свідоцтво позивачем отримано лише 04.03.2013. На думку позивача, причиною порушення строків видачі свідоцтва стало необґрунтоване витребування відповідачем додаткових документів для розгляду, не передбачених приписами постанови Кабінету Міністрів України від 05.10.2004 № 1307 "Про порядок видачі свідоцтва про належність палива до альтернативного".

З огляду на зазначене, позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки вони суперечать вимогам Порядку видачі свідоцтва про належність палива до альтернативного, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.2004 №1307.

Внаслідок неправомірних дій відповідача, позивач поніс збитки, оскільки в червні 2013 року Карлівською міжрайонною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби за результатами позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти та достовірності визначення прибутку, звільненого від оподаткування, 18.06.2013 складено акт № 110/22/32886226 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 04.07.2013 № 0000222200, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 113 660,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду у справі №816/2163/14, задоволено адміністративний позов та стягнуто з позивача на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 118 815,04 грн, а постановою Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 816/675/15-а задоволено адміністративний позов та стягнуто з позивача податковий борг в сумі 23 725,86 грн.

Таким чином, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати дії відповідача незаконними та стягнути з останнього збитки.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції встановив факт порушення відповідачем норм чинного законодавства України та визнав його дії неправомірними, що призвели до збитків відповідача у вигляді втрати певної суми коштів.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та припиняючи провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, дійшов висновку, що відповідач у даних правовідносинах виступає як суб'єкт владних повноважень, який в процесі реалізації своїх функцій, в т.ч., видає свідоцтва про належність палива до альтернативного.

При цьому, суд виходив з того, що оскільки збитки, отримані позивачем в процесів своєї господарської діяльності є прямим наслідком порушення відповідачем норм чинного законодавства України та вчинення відповідачем ряду незаконних дій, як зазначає сам позивач, а тому без встановлення факту порушення відповідачем норм чинного законодавства України, тобто вчинення незаконних, протиправних дій, не можливо дійти висновку чи дійсно мали місце збитки позивача саме з вини відповідача, та чи підлягають стягненню такі збитки саме з відповідача.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.