ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2016 року Справа № 910/20271/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівІванової Л.Б., Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.03.2016у справі№ 910/20271/15Господарського судуміста Києваза позовомЖитлово-будівельного кооперативу "Ремонтник"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"прозобов'язання здійснити перерахунок вартості теплової енергіїза участю представників:
позивача: Бризинська-Колпакова О.О., дов. від 18.01.2016; Демянюк Г.В., дов. від 06.05.2016; Сінгх Н.Г., керівник;
відповідача: Іващенко О.В., дов. від 11.11.2015;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2015 у справі №910/20271/15 (суддя - Смирнова Ю.М.) в позові відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді - Дідиченко М.А., Руденко М.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2015 у справі №910/20271/15 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої позивачем за період з 01.12.2006 по 01.01.2011 за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.1999 №710206, на підставі тарифів, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 №1245 (зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 № 46/429).
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняте у даній справі оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 16.05.2016, у зв'язку з відпусткою судді Козир Т.П., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 911/4920/15.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.05.2016, у зв'язку з відпусткою судді Козир Т.П., для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Гольцова Л.А. (доповідач), судді - Іванова Л.Б., Картере В.І.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між відповідачем (Енергопостачальна організація) та позивачем (Абонент) 01.12.1999 укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №710206, за умовами якого Енергопостачальна організація зобов'язалась, зокрема, постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року в кількості та обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.
Пунктами 1-4 додатку № 3 до договору передбачено, що розрахунки з Абонентом за відпущену теплову енергію Енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням КМДА від 15.01.1999 №47 за кожну відпущену Гігакалорію без урахування ПДВ для опалення 29,64 грн, для гарячого водопостачання - 29,64 грн, за півторакратне заповнення мережною водою Енергопостачальної організації теплових мереж та місцевих систем теплопостачання, а також за поповнення нормативного витіку, Абонент сплачує вартість отриманої мережної води та витрати по її хімічній обробці за плановою собівартістю Енергопостачальної організації по тарифу 2,22 грн/тону (без урахування ПДВ) і тепла в воді за тарифами згідно п.1 цього додатку, можливе змінення тарифів в період дії договору, розмір ПДВ визначається чинним законодавством України.
Розрахунок вартості теплової енергії спожитої позивачем за період з 01.12.2006 по 01.01.2011 здійснювався відповідачем за тарифами, встановленими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 643 від 30.05.2007, період дії з 01.12.2006 по 31.05.2009, № 520 від 29.04.2009, період дії з 01.06.2009 по 31.07.2009, № 981 від 31.08.2009, період дії з 01.08.2009 по 30.09.2009, № 1192 від 15.10.2009, період дії з 01.10.2009 по 31.12.2009, № 1333 від 30.11.2009, період дії з 01.01.2010 по 30.06.2010, № 392 від 31.05.2010, період дії з 01.07.2010 по 31.12.2010.
Оскільки, розпорядження від 30.05.2007 № 643, від 29.04.2009 № 520, від 31.08.2009 № 981, від 15.10.2009 № 1192, від 30.11.2009 № 1333 та від 31.05.2010 № 392 (на підставі яких відповідачем здійснювався розрахунок вартості теплової енергії, та за тарифами визначеними якими позивачем вона була оплачена) визнано у 2014 році в судовому порядку незаконними і не чинними з моменту їх прийняття, позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання ПАТ "Київенерго" здійснити перерахунок вартості теплової енергії за період з 01.12.2006 по 01.01.2011 за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.1999 №710206, на підставі тарифів, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 №1245 (зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 № 46/429).
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з положень ЦК України, ГК України, Законів України "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги" та дійшов висновку, що умовами укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.1999 №720206 та чинним законодавством України не передбачено обов'язку відповідача здійснювати перерахунки вартості теплової енергії у зв'язку з визнанням судом не чинними розпоряджень КМДА, що застосовувалися у спірний період.
Апеляційним господарським судом скасовано рішення місцевого господарського суду та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги.
Постанова суду мотивована тим, що оскільки, розпорядження від 31.05.2010, № 392 від 30.05.2007 № 643, від 29.04.2009 № 520, від 31.08.2009 № 981, від 15.10.2009 № 1192 та від 30.11.2009 № 1333 були визнані незаконними і нечинними в судовому порядку з моменту їх прийняття, з тих підстав, що вони не були зареєстровані в органах юстиції, а розпорядження від 30.10.2006 № 1575 (в тому числі в редакції розпорядження від 12.02.2007 № 142) також не було зареєстровано в органах юстиції, та враховуючи що питання обов'язковості реєстрації розпоряджень КМДА в органах юстиції для набрання ними чинності неодноразово було предметом розгляду судових справ різних юрисдикцій, і з вказаного питання склалася усталена практика, суд вважає, що при визначенні вартості поставленої позивачу енергії слід застосувати тарифи, встановлені останнім зареєстрованим в Київському міському управлінні юстиції розпорядженням щодо тарифів на виробництво теплової енергії основними теплопостачальними підприємствами міста Києва, а саме: розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245 (зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 № 46/429), яким встановлено тариф на виробництво теплової енергії для житлово-експлуатаційних організацій за 1 Гкал 65,30 грн з ПДВ.
Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).
Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).
Згідно зі ст. 7 ГК України, відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 4 ГК України передбачено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Сервіси для юристів