ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2016 року Справа № 907/559/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
суддів:Полянського А.Г., Коробенка Г.П., Мачульського Г.М., р розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. на постановувід 09.12.2015Львівського апеляційного господарського суду у справі Господарського суду Закарпатської області № 907/559/15за позовомпублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕцБі Банк" Славкіної М.А.дотовариства з обмеженою відповідальністю "Таурус проперті"провизнання нікчемним договір купівлі-продачу, визнання нікчемним акту приймання-передачі, визнання права власності на земельну ділянку,за участю представників сторін:
позивача - Загрійчук С.С. дов. від 04.03.2016 р.,
відповідача - Левченко О.С. дов. від 11.01.2016 р.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29.09.2015 р. (суддя - Ременецькі О.Ф., Пригара Л.І., Мокану В.В.) в позові відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 р. (судді - Матущак О.І., Галушко Н.А., Юрченко Я.О.) рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.09.2015 р. залишено без змін.
Не погоджуючиcь з рішенням господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 р. № 733 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії "неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 р. № 123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", згідно з яким з 21.11.2014 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", код ЄДРПОУ 19017842, МФО 380537, місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 27 т, м. Київ, 04119, Україна.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 128 з 24.11.2014 р. повноваження уповноваженої особи фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" передано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду гарантування Славкіній М.А.
Рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 35 від 17.02.2015 р. продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" по 20.03.2015 р. (включно) та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної М.А. по 20.03.2015 р.(включно).
Судами встановлено, що під час проведення уповноваженою особою фонду перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, з підстав визначених ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", позивачем було виявлено укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0024га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, село Пилипець, кадастровий номер 2122485200:02:001:0049, цільове призначення якої - землі громадської забудови, для обслуговування канатно-крісельного пристрою, посвідченого Бочкарьовою А.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 3978.
Умовами договору було передбачено, що продавець передає у власність, а покупець приймає належну продавцю на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,0024 га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, село Пилипець, кадастровий номер 2122485200:02:001:0049, цільове призначення якої - землі громадської забудови, для обслуговування канатно-крісельного пристрою. Ціна продажу земельної ділянки за договором від 14.11.2014 р. становить 4 250 грн., що за офіційний курсом НБУ станом на 14.11.2014 р. (15,4 грн. за 1 долар США) становило 275,97 доларів США.
Одночасно з цим договором посвідчується договір купівлі-продажу обладнання канатно-крісельного пристрою, опори якого розташовані на вищевказаній земельній ділянці.
В подальшому 14.11.2014 р. між позивачем та відповідачем було укладено акт приймання-передачі до договору.
Право власності позивача на земельну ділянку посвідчується свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, посвідченого Дунаєвим Ю.М., приватним нотаріусом Міжгірського районного нотаріального округу Закарпатської області 26.12.2012 р. за реєстровим № 1633. Даним свідоцтвом посвідчено право власності на 17 земельних ділянок, площею 0,0024 га кожна, що знаходяться за межами села Пилипець, Міжгірського району, Закарпатської області, урочище "Шипіт-Обнога-Лазок", які придбані позивачем за ціною 91 000 грн.
Позивач звертаючись з позовом стверджував, що вартість відчуження земельної ділянки є значно нижчою від її ринкової вартості, в результаті чого банк поніс прямі збитки. Позивач вважав, що земельна ділянка в сукупності з майном становила комплекс, вартість земельної ділянки як одного з елементів комплексу значно перевищує її вартість, визначену поза комплексом, тому продаж земельної ділянки окремо від інших елементів комплексу знижує вартість як самої земельної ділянки, так і комплексу загалом, що і стало підставою звернення до суду з позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 36, ч. ч. 1, 2 ст. 38, ч. 4, 5 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку; протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, коли банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.
Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
Статтями 215, 216 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Позивач посилався, як на підставу нікчемності договору купівлі-продажу та акту приймання-передачі до нього, на пункт 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в якій зазначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.
Сервіси для юристів