ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2016 року Справа № 905/2154/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),
суддів: Барицької Т.Л.,
Гольцової Л.А.
за участю представників:
позивача - Боброва О.М.,
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2016
та на рішення господарського суду Донецької області від 30.11.2015
у справі № 905/2154/15
за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства
до Житлово-будівельного кооперативу "Мрія"
про зобов'язання укласти договір № 56 від 01.01.2015 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення по багатоквартирним житловим будинкам
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2015 року Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в особі Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Мрія" про зобов'язання укласти договір № 56 від 01.01.2015 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення по багатоквартирним житловим будинкам.
Рішенням господарського суду Донецької області від 30.11.2015 (суддя Подколзіна Л.Д.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2016 (колегія суддів у складі: суддя Радіонова О.О. - головуючий, судді Зубченко І.В., Марченко О.А.), у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи рішення, господарські суди виходили з того, що укладання спірного договору не є обов'язковим для відповідача, оскільки Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" хоча і визначає, що послуги з питного водопостачання надаються на підставі договору, але не містить прямої вказівки на обов'язковість його укладання. Крім того, ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" також не встановлює обов'язку виконавця, яким у даному випадку є відповідач, укладати договір з виробником (позивачем).
У касаційній скарзі та додаткових поясненнях до касаційної скарги позивач просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2016, рішення господарського суду Донецької області від 30.11.2015 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 179, 187 ГК України, ч. 1 ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", ст.ст. 19, 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Так, на думку позивача, укладання договору є обов'язковим для позивача як виробника послуг на водопостачання та водовідведення, та відповідача як споживача цих послуг.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2016 та рішення господарського суду Донецької області від 30.11.2015 у справі № 905/2154/15 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Так, на думку відповідача, він не є споживачем послуг позивача, оскільки такими споживачами є власники квартир, які і зобов'язані укладати з позивачем відповідні договори згідно з ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:
- 10.12.2014 позивач направив відповідачу з супровідним листом проект договору № 56 від 01.01.2015 на послуги централізованого водопостачання та водовідведення по багатоквартирним житловим будинкам з КП "Компанія "Вода Донбасу" в особі Торецького ВУВКГ;
- відповідач направлений проект договору не повернув, протокол розбіжностей не надіслав;
- 23.04.2015 представнику ЖБК "Мрія" вручено лист № 50-03 від 21.01.2015 про укладення договору № 56 від 01.01.2015, до якого вдруге додавались два примірники вказаного договору.
Враховуючи відсутність відповіді відповідача щодо укладення договору, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про зобов'язання відповідача укласти договір на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення по багатоквартирним житловим будинкам в редакції позивача.
Відповідач, заперечуючи проти позову, вказував на те, що ЖБК "Мрія" не є суб'єктом господарювання, на який покладено обов'язок щодо укладання договору на послуги централізованого водопостачання та водовідведення по багатоповерховим житловим будинкам, оскільки Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" хоча і визнає, що послуги з питного водопостачання надаються на підставі договору, але не містить прямої вказівки на обов'язковість його укладання.
Сервіси для юристів