Постанова ВГСУ від 18.05.2016 року у справі №904/3322/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 904/3322/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Іванової Л.Б., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБЕРЕГ ПЛЮС"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2016у справі№904/3322/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ОБЕРЕГ ПЛЮС"доУправління житлово-комунального господарства Марганецької міської радиза участюпрокуратури Дніпропетровської областіпростягнення 67947,40 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Шахов Д.А.,

- відповідача повідомлений, але не з'явився,

- прокуратури Збарих С.М.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 у справі №904/3322/15 (судді: Бєлік В.Г., Мілєва І.В., Фещенко Ю.В.) частково задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБЕРЕГ ПЛЮС" (надалі позивач/ТОВ "Оберег Плюс"/скаржник) до Управління житлово-комунального господарства Марганецької міської ради (надалі відповідач); за рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 134 978,07 грн. основного боргу, 7 610,54 грн. 3% річних, 103 118,34 грн. інфляційних втрат.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 (судді: Верхогляд Т.А., Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.) вказане рішення скасовано, та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Виконавчим комітетом Марганецької міської ради Дніпропетровської області 12.05.2016 до Вищого господарського суду України було подано лист, в якому йдеться про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про проведення державної реєстрації припинення Управління житлово-комунального господарства Марганецької міської ради; при цьому, до вказаного листа не надано жодного доказу на підтвердження викладеної в ньому інформації, позаяк, він долучається до матеріалів справи, проте не впливає на перегляд судом касаційної інстанції прийнятих у даній справі судових рішень.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору з урахуванням заяви позивача про зміну предмета позову є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про закупівлю робіт за державні кошти у розмірі 143 230,47 грн., 3% річних у розмірі 8 099,39 грн., інфляційних втрат у розмірі 108 416,29 грн.

В обґрунтування підстав позову, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №19-3 від 29.03.2013 про закупівлю робіт за державні кошти в частині здійснення повного та своєчасного розрахунку.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.03.2013 між відповідачем (замовник за договором) та позивачем (учасник за договором був укладений договір №18-3 про закупівлю робіт за державні кошти, відповідно до п. 1.1. якого позивач (учасник) зобов'язався у 2013 році виконати роботи відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, здати в експлуатацію об'єкт у встановлений в п.10.1. термін, а відповідач (замовник) - прийняти і оплатити виконані роботи, а саме: додаткові будівельно-монтажні роботи по об'єкту "Реконструкція незавершеного будівництва житлового будинку №26 б по вул. Бульварній в м. Марганці Дніпропетровської області (п. 1.2. договору); вартість робіт - 1 120 627,90 грн., у тому числі ПДВ 186 771,32 грн. (п. 3.1. договору).

Розрахунки за договором проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення учасником рахунка на оплату робіт або після підписання сторонами акту виконаних робіт або поетапної оплати замовником виконаних робіт (п. 4.1. договору).

Відповідно до додаткової угоди від 31.12.2013 до вказаного договору, договір набирає чинності з 29.03.2013 і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як встановив суд першої інстанції, позивачем на виконання вказаного договору було виконано робіт на загальну суму 1 120 627,90 грн., що підтверджується дослідженими судом першої інстанції актами виконаних робіт за серпень 2013 року форми КБ-2в №№2/18-3, 3/18-3, 4/18-3, 5/18-3, підписаними сторонами, натомість, відповідачем, виконані позивачем роботи були оплачені частково у сумі 977 397,43 грн., у зв'язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем становить 143 230,47 грн.

В той же час, як встановив суд та підтверджується матеріалами справи, за результатами проведеної з 24.11.2014 по 19.12.2014 ревізії Нікопольською ОДФІ було складено акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.01.2013 по 01.03.2014, відповідно до якого, як встановив суд першої інстанції, був встановлений факт, зокрема, завищення кредиторської заборгованості відповідача за договором №18-3, укладеним з позивачем, на суму 8 252,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 837 ЦК України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).

Отже, місцевий господарський суд, встановивши, що позивачем виконані роботи за договором №18-3, на підтвердження чого сторонами за договором - позивачем та відповідачем, підписані акти приймання-виконання робіт на загальну суму 1 120 627,90 грн.; відповідачем частково оплачені виконані позивачем роботи на суму 977 397,43 грн., у зв'язку з чим різниця у вартості виконаних та оплачених робіт становить 143 230,47 грн.; ревізією Нікопольської ОДФІ встановлений факт завищення кредиторської заборгованості за договором №18-3 на суму 8 252,40 грн., що свідчить про заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним договором у розмірі 134 978,07 грн. (143 230,47 - 8 252,40), прийшов до правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості перед позивачем за вказаним договором у розмірі 134 978,07 грн.

Поряд з цим, колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням, зокрема, трьох процентів річних від простроченої суми.

Отже, для застосування вказаних у зазначеній нормі мір відповідальності за порушення виконання особою грошового зобов'язання, слід встановити, коли мало бути виконано основне грошове зобов'язання і коли було виконано фактично і вже від встановленого, вираховувати період прострочення виконання боржником грошового зобов'язання.