ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2016 року Справа № 904/3203/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна"на рішення та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2015у справі№ 904/3203/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д"простягнення 535238,21 грн.за участю представників сторін:
позивача: Вергун А.Ю., дов. від 21.01.2016 б/н
відповідача: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" про стягнення 535238,21 грн., з яких: 418053,72 грн. безпідставно отриманих коштів, 90464,97 грн. інфляційних втрат та 26719,52 грн. трьох відсотків річних.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2015 у справі № 904/3203/15 (суддя Мілєва І.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Паруснікова Ю.Б., суддів Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.), у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 у справі № 904/3203/15, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на неправильне застосування судами норм ст. 180 Господарського кодексу України та ст. 1212 Цивільного кодексу України, а також порушення норм процесуального права щодо дослідження і оцінки доказів у справі.
Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи у суді касаційної інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 23.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" (далі - покупець) було укладено договір № 240 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар у відповідному асортименті, кількості та по цінам в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар (п. 1.1 договору).
Згідно із п. 1.2 договору найменування товару, його асортимент та ціна визначається Специфікацією, що є додатком № 1 до договору та його невід'ємною частиною.
Як передбачено п. 6.1 договору, постачальник зобов'язується приймати участь у заходах стимулювання збуту товару, який є предметом цього договору, в мережі магазинів "ProStor".
Постачальник повинен щоквартально, складати та погоджувати з покупцем план заходів по стимулюванню збуту товару, із бюджетом витрат на такі заходи, не менш як 5 % від об'єму реалізованого товару у попередньому кварталі (п. 6.2 договору).
Відповідно до п. 6.3 договору обов'язковими для постачальника є участь у наступних заходах (окремо по кожній торговій марці):
- листівка або інформаційні буклети (не менш ніж один раз в квартал);
- цінові акції (проводиться не менш ніж один раз в квартал, із знижкою на товар не менше 15 %).
Пунктом 6.4 договору визначено, що умови щодо вартості проведення заходів по стимулюванню збуту товару, визначається у додатку № 6 до цього договору.
Суди першої та апеляційної з'ясували, що у 2012 - 2013 роках позивач прийняв надані відповідачем послуги по передпродажній підготовці товару без зауважень на загальну суму 529463,64 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані позивачем та скріплені його печаткою без зауважень.
Судами також встановлено, що позивач оплатив послуги по передпродажній підготовці товару згідно виставлених відповідачем рахунків, та сторони підписали акти зарахування зустрічних однорідних вимог за договором: від 27.06.2013 на суму 28203,71 грн.; від 17.07.2013 на суму 42831,51 грн.; від 25.09.2013 на суму 40374,70 грн., загалом на 111409,92 грн.
Вважаючи, що відповідач без достатньої правової підстави набув кошти, оплачені позивачем на підставі рахунків по оплаті вартості заходів по стимулюванню збуту поставлених товарів, позивач звернувся із вказаним позовом до суду про стягнення відповідно ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно отриманих коштів у сумі 418053,72 грн., яка є різницею між сплаченою позивачем сумою у розмірі 529463,64 грн. та здійсненим зарахуванням однорідних зустрічних вимог на суму 111409,92 грн.
Як передбачено ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Сервіси для юристів