Постанова ВГСУ від 18.04.2017 року у справі №910/33008/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 910/33008/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Палій В.В. і Селіваненко В.П.,

розглянувши касаційну скаргу всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське Агентство Авторських Прав", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017

зі справи № 910/33008/15

за позовом всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське Агентство Авторських Прав" (далі - Організація)

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛКО УКРАЇНА" (далі - Товариство), м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна фіскальна служба України (далі - Служба), м. Київ,

об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (далі - Підприємство), м. Київ,

про стягнення 77 100,56 грн.,

за участю представників:

Організації - Гандзюк А.Ю., Шалавінського О.В.,

Товариства - Шабаровського Б.В.,

Служби - не з'явився,

Підприємства - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Організація звернулася до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням подальшого уточнення позовних вимог) про стягнення з Товариства 77 100,56 грн. відрахувань.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статті 42 Закону України 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон № 3792) мотивовано здійсненням Товариством з 01.01.2015 по 01.12.2015 імпорту твердотілих запам'ятовувальних пристроїв накопичувачів, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах та (або) відеограмах, за які (запам'ятовувальні пристрої на жорстких дисках) відповідач має сплатити 0,75 % їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті).

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2016 (суддя Зеленіна Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 (колегія суддів у складі: Верховець А.А. - головуючий суддя, судді Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.), в задоволенні позову відмовлено.

Прийняті судові рішення з посиланням на приписи статей 42, 49 Закону № 3792, пункту 28 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.02.2014 № 55) "Розмір відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (далі - Постанова № 992) та Розділу XVI. Машини, обладнання та механізми; електротехнічне обладнання; їх частини; звукозаписувальна та звуковідтворювальна апаратура, апаратура для запису або відтворення телевізійного зображення і звуку, їх частини та приладдя (групи 84 - 85) додатка до Закону України "Про Митний тариф України" від 19.09.2013 № 584-VII (далі - Закон № 584) мотивовано недоведеністю Організацією наявності підстав для стягнення з Товариства згаданих відрахувань.

У касаційній скарзі Організація просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Інші відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників Організації та Товариства, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що: