Постанова ВГСУ від 18.04.2017 року у справі №910/16340/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 910/16340/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києвана рішенняГосподарського суду міста Києва від 14.11.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.01.2017у справі№910/16340/16 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"доКомунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києвапростягнення 128 254,11 грн.за участю представників:від позивача:Гермаш С.М.,від відповідача:Кафельнікова Т.О., Лисенко С.М.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району міста Києва (надалі - відповідач) про стягнення 128 254,11 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі №910/16340/16 (суддя Демидов В.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 (колегія суддів у складі: Жук Г.А., Дикунська С.Я., Мальченко А.О.), позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 128 254, 11 грн.

Не погодившись з вказаними судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.07.2013 між ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" та ОСОБА_10 укладено договір №174566Га/13о добровільного страхування наземного транспортного засобу, а саме автомобіля "Hyundai Santa Fe", державний номер НОМЕР_1, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

04.09.2013 транспортний засіб - автомобіль "Hyundai Santa Fe", державний номер НОМЕР_1, був пошкоджений внаслідок падіння дерева на проїжджу частину дороги за адресою: м. Київ, вул. Дніпровський узвіз.

Згідно із звітом №679, складеним 24.10.2013 оцінювачем ОСОБА_11 (свідоцтво НОМЕР_2 від 01.11.2003), на замовлення ПрАТ "СК "АХА Страхування", вартість відновлювального ремонту автомобіля "Hyundai Santa Fe", державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження, яке сталось внаслідок падіння дерева, складає 214 133,19 грн.

За погодженим сторонами розрахунком від 30.10.2013 сума страхового відшкодування склала 128 254,11 грн.

Відповідно до страхового акту №1.001.13.12608/VESKO39027 від 05.11.2013, на підставі заяви страхувальника від 04.09.2013, позивач частину суми страхового відшкодування у розмірі 7 989,00 грн. зарахував в рахунок сплати чергових страхових платежів за договором №174566Га/13о від 04.07.2013, а решту частини страхового відшкодування в сумі 120 265,11 грн. виплатив страховику (потерпілій особі) згідно з платіжним доручення №69728 від 07.11.2013.

Таким чином, як підтверджується матеріалами справи, позивач у справі відшкодував збитки, заподіяні автомобілю "Hyundai Santa Fe", державний номер НОМЕР_1, внаслідок падіння дерева у розмірі 128 254,11 грн.

Предметом даного спору є вимога на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування" про відшкодування відповідачем позивачу витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного страхування наземного транспорту.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що збитки ОСОБА_10, внаслідок пошкодження її транспортного засобу, були спричинені неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків.

Вищий господарський суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

За змістом ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, що передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

В силу ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до приписів статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

На підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до пп. "в", "г" п. 2.12 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу має право: на відшкодування збитків, завданих унаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки дорожнього руху; на безпечні та зручні умови для руху.

Згідно з пп. "г" п. 1 ч. 1 ст. 13, п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до об'єктів благоустрою населених пунктів належать вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки. Елементами (частинами) об'єктів благоустрою, в свою чергу, є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

У п. 5.5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №105 від 10.04.2006 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 27.07.2006 за №880/12754, передбачено, що відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є, зокрема, на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів.