Постанова ВГСУ від 18.03.2015 року у справі №911/4883/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року Справа № 911/4883/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015у справі Господарського суду№ 911/4883/14 Київської областіза позовомКомпанії "Країна Лімітед"доПриватного підприємства "Алгол-2003"простягнення 88713056,73 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

скаржника: Ананійчук О.А. дов. № 172/11.5.2 від 18.04.2014; Карасюк О.В. дов. № 505/11.5.2 від 25.09.2014;позивача: Колюбаєва І.В. дов. № б\н від 29.10.2014;відповідача: Колісник Б.О. дов. № 14/14 від 31.10.2014;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.11.2014 (суддя Кошик А.Ю.) у справі № 911/4883/14 за позовом Компанії "Країна Лімітед" (далі - Компанія) до Приватного підприємства "Алгол-2003" (далі - Підприємство) про стягнення грошових коштів заяву Компанії про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. З метою забезпечення позову Компанії до Підприємства про стягнення 88713056,73 грн. місцевим господарським судом вжито наступні заходи забезпечення позову:

- накладено арешт на нерухоме майно Підприємства в межах суми заявлених позовних вимог 88713056,73 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 73080,00 грн.;

- заборонено Підприємству у будь-який спосіб відчужувати (в тому числі укладати правочини, які в подальшому можуть призвести до обтяження та/або відчуження) належне йому нерухоме майно за будь-якими договорами та іншими правочинами, стороною в яких є Підприємство;

- заборонено органам державної реєстрації прав (державним реєстраторам), які утворені та діють у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно Підприємства.

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - Банк), яке не є стороною у справі № 911/4883/14, звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на вказану ухвалу Господарського суду Київської області від 19.11.2014 про вжиття заходів забезпечення позову. Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що вказаною ухвалою порушуються його права та законні інтереси. При цьому, Банк посилається на порушення судом першої інстанції частини шостої ст. 3, частини першої ст. 33, ст. 37 Закону України "Про іпотеку", ст. 15 Цивільного кодексу України, ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 22, 27, 41, 43, 66, 67, 107 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та наголошує на тому, що його безпідставно не було залучено до участі у даному судовому процесі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 (колегія суддів: Синиця О.Ф., Зеленін В.О., Шевченко Е.О.) ухвалу Господарського суду Київської області від 19.11.2014 про вжиття заходів забезпечення позову залишено без змін, а апеляційну скаргу Банку без задоволення. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вжиті заходи до забезпечення позову спроможні забезпечити реальне виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог. Ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийнята відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Банк не згоден з постановою апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить ухвалу Господарського суду Київської області від 19.11.2014 про вжиття заходів забезпечення позову та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015, якою вказану ухвалу залишено без змін, скасувати. Викладені у касаційній скарзі вимоги Банк обґрунтовує порушенням місцевим та апеляційним господарськими судами норм процесуального та матеріального права, при цьому він наголошує на тому, що вказані судові акти, стосуються його прав і обов'язків, адже при розгляді заяви про забезпечення позову господарським судом першої інстанції його не було залучено до участі у судовому процесі.

Компанія скористалась правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та надіслала до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Банку, у якому повністю заперечує проти доводів касаційної скарги, вважає її необґрунтованою, а права Банку такими, що не порушені та не стосуються спору у даній справі.

Підприємство не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзиву на касаційну скаргу Банку до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 19.11.2014 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 у справі № 911/4883/14, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм процесуального права при прийнятті ухвали та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Банку підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами Компанія звернулась з позовом до Підприємства про стягнення з останнього загальної суми боргу в розмірі 88713056,73 грн., яка складається з суми позики, відсотків за користування позикою та трьох процентів річних від простроченої суми.

Після порушення провадження у справі позивачем було подано до Господарського суду Київської області заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно боржника та заборони вчиняти дії, яка була розглянута, задоволена і ухвалою Господарського суду Київської області від 19.11.2014 вжито наступні заходи забезпечення позову:

- накладено арешт на нерухоме майно Підприємства в межах суми заявлених позовних вимог 88713056,73 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 73080,00 грн.;

- заборонено Підприємству у будь-який спосіб відчужувати (в тому числі укладати правочини, які в подальшому можуть призвести до обтяження та/або відчуження) належне йому нерухоме майно за будь-якими договорами та іншими правочинами, стороною в яких є Підприємство;

- заборонено органам державної реєстрації прав (державним реєстраторам), які утворені та діють у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно Підприємства.

Банк, який не є стороною у справі № 911/4883/14, а також не є іншим учасником судового процесу, подав в порядку ст. 91 ГПК України до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Київської області від 19.11.2014 у даній справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 оскаржувану Банком ухвалу Господарського суду Київської області від 19.11.2014 про вжиття заходів забезпечення позову залишено без змін, а апеляційну скаргу Банку без задоволення.

Однак, розглянувши апеляційну скаргу і прийнявши за наслідками її розгляду постанову, суд апеляційної інстанції не врахував наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду якщо господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.