ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2014 року Справа № 904/6321/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивачаЛосєва Д.В. дов. від 23.01.2014 року відповідачаПортного М.І. дов. від 01.01.2014 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на постановувід 16.12.2013 року Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№904/6321/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовомВідкритого акціонерного товариства "Південний гірничо - збагачувальний комбінат"до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" простягнення 87503,40 грн.ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Південний гірничо - збагачувальний комбінат" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення збитків за нарахування та списання з особового рахунку плати за користування вагонами у сумі 87503,40 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2013 року (суддя Панна С.П.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
За апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо - збагачувальний комбінат" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року (головуючий суддя Прудніков В.В., судді Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.) скасоване. Позовні вимоги задоволено. З Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо - збагачувальний комбінат" стягнуто 87503,40 грн. збитків та 2595,60 грн. судового збору.
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2013 року залишити без змін.
Скаржник посилається на те, що постанова апеляційного суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статей 46, 47, 119, 125 Статуту залізниць України, пункти 3, 4, 6, 8, 9, 10, 12 Розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, Розділ V Тарифного керівництва №1.
Також на думку заявника позивачем при визначення строку позовної давності не правильно застосовано статтю 315 Господарського кодексу України, оскільки у даному випадку потрібно застосовувати статті 131, 134, 135, 136 Статуту залізниць України та пункти 1, 12 Правил заявлення та розгляду претензій, затв. Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року №334 зареєстр. В Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за №568/6856.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи взаємовідносини щодо подачі та забирання вагонів між ДП "Придніпровська залізниця" та ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" регулюються договором №ПР/М-08-2/11-2476а НЮдч "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Кривий Ріг Придніпровської залізниці" від 06.11.2008 року.
Пунктом 16 договору передбачено, що збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України по передоплаті через розрахунковий підрозділ залізниці з відповідними оголошеннями Укрзалізницею коефіцієнтами підвищення.
Відповідно до статті 62 Статуту, порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.
Згідно пункту 2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затв. наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №864/5085, розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і відправником (одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору.
Розрахунки між сторонами у справі здійснюються на підставі договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № ПР/ДН-2-074/НЮп/672а від 28.12.2006 року.
Пунктом 3.2 зазначеного договору передбачено, що у міру виконання перевезень та надання послуг Залізниця відображає в особовому рахунку використання Вантажовласником коштів для оплати перевезень вантажів, інших додаткових послуг, а також штрафів на підставі відповідних первинних документів, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з застосуванням електронного цифрового підпису).
Судами встановлено що у серпні 2012 року на під'їзду колію Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо - збагачувальний комбінат" при станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці на адресу останнього подавалися вагони під вивантаження та навантаження.
Пунктом 4 Правил користування вагонами і контейнерами, затв. наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за №165/3458 встановлено, що відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.
Облік часу перебування вагонів на під'їзній колії Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо - збагачувальний комбінат" проводився ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці за відомостями плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№31089171, 31089172, 31089175, 02092768.
Відповідно до вищевказаних відомостей, ДП "Придніпровська залізниця" за користування вагонами нарахована плата у розмірі 72919,50 грн. (без ПДВ). Вказана плата списана з особового рахунку Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо - збагачувальний комбінат", що підтверджується переліками, які включені до розрахунку за звітну добу щодо відправлення, видачі вантажів і додаткових зборів № 20120904 від 04.09.2012 та №20120903 від 03.09.2012 року.
Підставою для звернення до суду із даним позовом стало те, що позивач вважав, що плата за користування вагонами нарахована відповідачем та списана з його особового рахунку неправомірно, чим позивачу завдано збитків.
Частиною 1 статтею 225 Глави 25 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 226 Глави 25 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Стаття 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із статтею 908 Цивільного кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Стаття 46 Статуту залізниць України встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.
Згідно зі статтею 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та увільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини у сторони у зобов'язанні.
Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затв. наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 року № 856, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 15.10.2004 року за №1316/9915 встановлено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 розділ) 1 Тарифного керівництва №1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.
Сервіси для юристів