ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2014 року Справа № 904/2900/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивачаПортного М.І. дов. від 01.01.2014 рокувідповідачаСінюхіної І.В. дов. від 02.01.2014 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на постановувід 13.01.2014 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 904/2900/13 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення 106013,16 грн.ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 106013,16 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2013 року (суддя Мельниченко І.Ф.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 року (головуючий суддя Прудніков В.В., судді Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.) позов задоволено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 106013,16 грн. плати за користування вагонами та судовий збір в сумі 2121,00 грн.
Публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2013 року та постанову Дніпропетровської області апеляційного господарського суду від 13.01.2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Державного підприємства "Придніпровська залізниця" відмовити у повному обсязі.
Скаржник вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статей 2, 31, 71, 119 Статуту залізниць України, пунктів 2, 3, 8, 9, 12, 13 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи взаємовідносини залізниці щодо подачі та забирання вагонів між ДП "Придніпровська залізниця" та ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" регулюються договором №ПР/М-12-2/14-1438 НЮдч "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"", яка примикає до станцій Терни і Рядова ДП "Придніпровська залізниця" від 21.09.2012 року.
За накладними №№ 5497973, 35495365, 35496835, 35495415, 35495480, 35494863, 35507052, 35508738, 35499698, 35508746, 35507045, 35505494, 35493394, 35504620, 35505080, 35507532, 35506963, 35507037 порожні вагони власності ОВ "Лемтранс", Корпорації "МПС" були прийняті залізницею до перевезення на адресу одержувача ПАТ "Північний ГЗК".
На шляху прямування дані вагони були затримані через зайнятість колій на станції призначення Терни, у зв'язку з неприйняттям вантажу одержувачем ПАТ "Північний ГЗК" на свою під'їзну колію, про що складено накази №№ 469 від 08.10.2012 року, 475 від 09.10.2012 року відповідно до вимог пункту 9 розділу III Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 року № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за № 165/3458.
За час затримки вагонів, залізницею було нараховано плату за користування спірними вагонами за відомостями ф. ГУ-46 №№ ф.ГУ-46 №№ 14109299, 15109301, 15109300,15109302, 14109494,14109298, 14109295 на загальну суму 106013,16 грн.
Відомості плати за користування вагонами працівниками ПАТ "Північний ГЗК" підписано із запереченням: "З сумою за затримку не згодні. ПАТ "Північний ГЗК" готовий був прийняти вагони на під'їзну колію".
Стаття 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із статтею 908 Цивільного кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Стаття 46 Статуту залізниць України встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.
Згідно зі статтею 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та увільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.
Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 року №856, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.10.2004 року за №1316/9915 встановлено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 розділ) 1 Тарифного керівництва №1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом N1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.
Порожні вагони, що прибули на адресу відповідача, мали статус вантажу, та відповідач повинен був прийняти їх на свої під'їзні колії в установлені Статутом та договором строки, що ним не було зроблено.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідачем не надано доказів відсутності своєї вини в затримці вагонів на станціях підходу, у запереченнях до відомостей плати за користування вагонами не зазначено, на яку конкретно колію міг бути прийнятий вантаж (яка була вільна на час затримки).
В свою чергу факт затримки вагонів на станції в очікувані під вантажні операції з вини ПАТ "Північний ГЗК" підтверджується актами загальної форми, доданими позивачем до матеріалів справи (т.1, а.с.34-77), які підписано відповідальними представниками комбінату без заперечень.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що дані акти доводять вину відповідача у зайнятості колій станції.
Накази про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення були видані через наявність на коліях станції призначення Терни неприйнятих ПАТ "Північний ГЗК" вагонів, що надійшли на його адресу. За цим фактом станцією затримки Жовті Води-1, Роковата у порядку, передбаченому пунктом 10 розділу III Правил користування вагонами і контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №№ 25 від 08.10.2012 року, 1 від 09.10.2012 року та акти загальної форми ГУ-23 №№ 25 від 08.10.2012 року, 6513 від 09.10.2012 року.
Повідомлення про затримку вагонів станцією призначення Терни представникам комбінату вручено в порядку і строки, визначені, абз. 4 п. 10 р. III Правил користування вагонами та контейнерами.
На час видачі наказів № 469, 475 на станції Терни була лише 1 вільна колія № 2 для обгону локомотивів, інші колії зайняті. Зайнятість прийомо-відправочних колій по станції Терни, згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер дирекції з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку УЗ і власних, вагонів з вантажами на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів і Північного ГЗК, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.
Сервіси для юристів