ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2016 року Справа № 910/16661/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у судовому засіданні за участю представників: позивача: не з'явились, повідомлені належно, відповідача: Чала І.М. - дов. від 20.05.15,
касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від12.10.15у справі№910/16661/15 Господарського суду міста Києваза позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"простягнення
Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 28374,39 грн. В обґрунтування своїх вимог, позивач вказував на те, що він згідно з договором добровільного страхування наземних транспортних засобів від 21.08.13 №011/050/13_0000344 виплатив страхове відшкодування страхувальнику у зв'язку з настанням страхового випадку, а тому до позивача у межах фактичних витрат перейшло право на отримання від відповідача виплаченої суми відшкодування за вирахуванням франшизи. При цьому, позивач посилався на приписи статей 993, 1191 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.15 (суддя Картавцева Ю.В.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 28374,39 грн. страхового відшкодування. Місцевий господарський суд виходив з того, що позивач, виплативши страхувальнику страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту від 21.08.13, набув право зворотної вимоги до відповідача у межах фактичних витрат за вирахуванням франшизи, тобто у заявленій до стягнення сумі. Суд зазначив про те, що збіг власника автомобілів, які знаходилися під керуванням винної та потерпілої особи, не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати позивачеві суму виплаченого ним страхового відшкодування.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.15 (судді: Мальченко О.А., Жук Г.А., Суховий В.Г.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі та відмовити у позові. Скаржник посилається на порушення судами приписів статті 606 Цивільного кодексу України, статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Товариство наголошує на відсутності підстав для стягнення спірних коштів та вказує на те, що власником обох автомобілів, в результаті зіткнення яких сталася аварія, котра була визнана страховим випадком, є одна й та ж особа - СТОВ "Агроресурс". Наведене, на думку скаржника, свідчить про поєднання боржника і кредитора в одній особі та є підставою для припинення спірного зобов'язання.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 05.07.14 в с. Решетилівка на вул. Фрунзе сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Scania, державний номер НОМЕР_3, який знаходився під керуванням ОСОБА_5, та транспортного засобу DAF, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, власником цих автомобілів є СТОВ "Агроресурс". Постановою Полонського районного суду Хмельницької області від 04.08.14 у справі №681/1279/14-п ОСОБА_6 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Суди також установили, що 21.08.13 між Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" - страховиком та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агроресурс" - страхувальником був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №011/050/13_0000344 (застрахований транспортний засіб - Scania, державний номер НОМЕР_3). В процесі розгляду спору господарські суди установили, що цивільно-правова відповідальність стосовно заподіяння шкоди майну будь-якою особою внаслідок експлуатації автомобіля DAF95, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована СТОВ "Агроресурс" у ПАТ "НАСК "Оранта" (відповідача) згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/5694405 (ліміт відповідальності - 50000 грн., франшиза - 510 грн.). Відповідно до страхового акта від 18.08.14 №КАСКО/011/050/14/0036 Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" виплатило суму страхового відшкодування в розмірі 28884,39 грн. (і це підтверджується банківською випискою по рахунку від 30.10.14). Позивач направляв відповідачу заяву про відшкодування йому виплаченої суми страхового відшкодування, проте така заява була залишена відповідачем без задоволення. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" заявлена до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 28374,39 грн. (у межах фактичних витрат без франшизи). Ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог. Відповідно до приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Частиною першою статті 1191 цього ж Кодексу передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов. Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідно до приписів статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно з приписами статті 990 названого Кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). У відповідності до приписів статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Згідно зі статтею 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством, а франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Як вже зазначалося, і це установили господарські суди, полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/5694405 встановлено ліміт відповідальності відповідача у розмірі 50000 грн. та франшиза - 510 грн. Суди також установили, що позивач у зв'язку з настанням страхового випадку (дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля) здійснив виплату страхового відшкодування за договором страхування від 21.08.13 №011/050/13_0000344 у розмірі 28884,39 грн. Отже, позивач після виплати страхового відшкодування за договором страхування отримав право зворотної вимоги до відповідача у межах фактичних витрат із вирахуванням франшизи, а саме, у розмірі 28374,39 грн. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 15.04.15 у справі №910/7163/14. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Довід скаржника про припинення спірного зобов'язання у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі, а саме: збіг власника транспортних засобів, що потрапили в дорожньо-транспортну пригоду, не може бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки йому надавалася оцінка господарськими судами і він був відхилений як необґрунтований. Як вже зазначалося, і це установили суди, зазначене згідно з приписами законодавства не звільняє відповідача - ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (котра є відповідальною за завдану шкоду автомобілю Scania, номер НОМЕР_3 за договором цивільно-правової відповідальності) від обов'язку відшкодувати суму виплаченого позивачем страхового відшкодування.
Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені приписи законодавства, правових підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.15 у справі №910/16661/15 залишити без змін.
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець
Сервіси для юристів