ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2015 року Справа № 925/1/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Полякова Б.М.,суддів:Коваленка В.М., Короткевича О.Є.(доповідач у справі) розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інжинірінг"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 року у справі№ 925/1/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інжинірінг" та Товарної біржі "Черкаська центральна товарна біржа"провизнання недійсним правочину щодо відчуження автомобіля ВАЗ 21214, № двигуна 212148496951, № кузова ХТА 21214061822047, державний номерний знак СА 9477АН,
Представники сторін в судове засідання не з'явилися.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24 вересня 2014 року (суддя Пащенко А.Д.) у справі № 925/1/14 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою від 10 грудня 2014 року Київський апеляційний господарський суд (судді: Доманська М.Л. - головуючий, Пантелієнко В.О., Верховець А.А.) рішення Господарського суду Черкаської області від 24 вересня 2014 року скасовано, прийнято нове, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" задоволено, визнано недійсною біржову угоду від 25.11.2010 № 18982 купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 21214, № двигуна 212148496951, № кузова ХТА 21214061822047, державний номерний знак СА9477АН, укладену між товариством з обмеженою відповідальністю "Сван-1" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Інжинірінг".
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, скаржник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інжинірінг" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2014 року, а рішення Господарського суду Черкаської області від 24 вересня 2014 року у справі № 925/1/14 залишити в силі.
Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 261, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 11128 Господарського процесуального кодексу України.
В свою чергу позивачем до суду касаційної інстанції подано заяву про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. Однак, в силу повноважень суду касаційної інстанції, зазначене клопотання задоволенню не підлягає.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.11.2010 між позивачем (продавець) та відповідачем 1 (покупець) укладено біржову угоду № 18982 купівлі-продажу транспортного засобу, за умовами якої відповідач 1 придбав у позивача транспортні засоби, у тому числі автомобіль за умовами якої відповідач-1 придбав у позивача транспортні засоби, у тому числі автомобіль ВАЗ 21214, № двигуна 212148496951, № кузова ХТА 21214061822047, державний номерний знак СА9477АН.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Статтею 185 Господарського кодексу України встановлено, що до укладення господарських договорів на біржах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж.
Так, згідно з ч. 6 ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" не можуть бути предметом біржової торгівлі речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія, а також будь-які вживані товари, включаючи транспортні засоби, та капітальні активи. Уживаними товарами у розумінні цього Закону вважаються товари, що були у користуванні не менше року, транспортні засоби, які не підпадають під визначення нового транспортного засобу згідно із законом, а також будь-який капітальний актив, що був прийнятий в експлуатацію до його продажу.
За спірною угодою позивачем був відчужений транспортний засіб, який має ознаки уживаного товару в розумінні Закону України "Про товарну біржу", а тому відчуження такого товару шляхом укладення біржової угоди прямо заборонено положеннями ст. 15 цього Закону.
Зазначені обставини свідчать про наявність правових підстав для визнання спірної угоди недійсною відповідно до ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, як такої, що суперечити нормам цивільного законодавства.
Що стосується решти визначених позивачем правових підстав для визнання спірної угоди недійсною (підписання договору особою, в якої був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності, низька ціна продажу автомобіля, існування зловмисної згоди представників сторін), то вони правомірно відхилені судами попередніх інстанцій, як необґрунтовані.
Разом з тим, колегія суддів підтримує доводи суду апеляційної інстанції щодо передчасності висновку місцевого суду про неповажність причин пропуску позивачем встановленого ст. 257 ЦК України строку позовної давності з огляду на таке.
Як встановлено судами, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.10.2011 порушено провадження у справі № 10/5026/2337/2011 про банкрутство позивача і ухвалою від 09.02.2013 відсторонено від посади керівника боржника (позивача) з покладенням виконання обов'язків керівника боржника на розпорядника майна Юдицького О.В., який і звернувся від імені позивача (боржника) до суду з даним позовом з метою повернення незаконно відчуженого майна до складу майнових активів боржника.
З моменту призначення керівником боржника розпорядника майна Юдицького О.В., ним було вжито численних заходів з метою розшуку та відновлення первинної документації щодо діяльності боржника, яка умисно не була передана останньому попереднім керівництвом.
Зазначені обставини унеможливили своєчасне звернення позивача до суду з метою захисту порушеного права, та свідчать про поважність причин пропуску позивачем строку позовної давності, тому відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України порушене право підлягає захисту.
Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність постанови Київського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2014 року нормам чинного законодавства, в зв'язку з чим, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інжинірінг" залишити без задоволення.
Сервіси для юристів