ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2015 року Справа № 925/10/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інжинірінг", м. Черкасина постановувід 09.12.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 925/10/14 господарського суду Черкаської областіза позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СВАН-1", м. Черкасидотовариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інжинірінг", м. Черкаситретя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товарна біржа "Черкаська центральна товарна біржа", м. Черкасипровизнання недійсним правочину
представники сторін в судове засідання не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.09.2014 (суддя - А.Д. Пащенко), що прийнято у справі № 925/10/14, відмовлено в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "СВАН- 1" (далі - Позивач, ТОВ) до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інжиніринг" (далі - Відповідач), за участю третьої особи - товарна біржа "Черкаська центральна товарна біржа" (далі - Третя особа, Біржа) про визнання недійсним біржової угоди реєстраційний № 18982/1 від 25.11.2010 з купівлі-продажу транспортного засобу.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "СВАН-1" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (за підписом представника С.П. Гураль на підставі довіреності № 7611-Д/04-14-10-2337 від 04.11.2013, виданої розпорядником майна - арбітражним керуючим, в.о. керівника - Юдицьким О.В.), в якій просило скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 18.09.2014 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги - визнати недійсною спірну угоду та застосувати наслідки недійсності цього правочину.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 (головуючий суддя - Верховець А.А., судді: Остапенко О.М., Шипко В.В.) апеляційну скаргу задоволено частково, рішення господарського суду Черкаської області від 18.09.2014 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено: визнано недійсним правочин - біржову угоду реєстраційний № 18982/1 від 25.11.2010 з купівлі-продажу транспортного засобу.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Інжинірінг" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014, а рішення господарського суду Черкаської області від 18.09.2014 залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм матеріального права, зокрема ст.ст. 261, 267 Цивільного кодексу України, а також норм процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд встановив, що засновниками Позивача було прийнято рішення продати на біржових торгах автомобіль, про що були надані відповідні повноваження його директору, у зв'язку із чим були проведені біржові торги, в результаті яких укладена спірна угода та здійснений продаж відповідного автомобілю, за що перераховані грошові кошти. При цьому суд дійшов висновку, що спірна угода з боку Позивача підписана уповноваженою на те особою, ціна продажу відповідає характеристикам автомобілю на момент його продажу. Поряд з цим суд вказав, що проданий автомобіль не мав продаватись саме на біржових торгах, однак Позивачем був пропущений строк позовної давності при звернені із вимогами у даній справі, а тому саме на цій підставі у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Скасовуючи вказане рішення суду та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд зазначив, що продаж автомобілю за спірною угодою здійснений в порушення вимог закону, оскільки на біржових торгах відбувся продаж вживаного товару, а заявлене у даній справі право підлягає захисту, так як пропуск строку позовної давності є незначним - біля двох місяців.
Заперечуючи вказані висновки апеляційного суду, заявник в касаційній скарзі зазначив, що апеляційний суд не з'ясував обставин щодо наявності чи відсутності порушеного права Позивача та керувався висновками господарського суду в іншій справі, а в інших аналогічних справах касаційний суд зробив висновок, що позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Сторони ж не заперечували факт виконання спірної угоди, а Позивач став заперечувати її дійсність лише після порушення щодо нього справи про банкрутство.
Однак суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені всупереч встановлених судами обставин справи та застосованих норм законодавства.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.11.2010 між позивачем (продавець) та відповідачем 1 (покупець) укладено спірну біржову угоду № 18982/1 купівлі-продажу транспортного засобу, за умовами якої Відповідач придбав у Позивача транспортні засоби, у тому числі автомобіль DAEWOO LANOS TF69Y, сірого кольору, 2005 року випуску, державний номерний знак СА0956АС, № двигуна АІ5SМS132324R, № кузова SUPTF69YD5W243279.
Нормами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 цього ж кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Приписами ст. 185 Господарського кодексу України встановлено, що до укладення господарських договорів на біржах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж.
Так, згідно з ч. 6 ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" не можуть бути предметом біржової торгівлі речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія, а також будь-які вживані товари, включаючи транспортні засоби, та капітальні активи. Уживаними товарами у розумінні цього Закону вважаються товари, що були у користуванні не менше року, транспортні засоби, які не підпадають під визначення нового транспортного засобу згідно із законом, а також будь-який капітальний актив, що був прийнятий в експлуатацію до його продажу.
Як же встановлено судами обох інстанцій, за спірною угодою Позивачем був відчужений транспортний засіб, який має ознаки уживаного товару в розумінні Закону України "Про товарну біржу", а тому відчуження такого товару шляхом укладення біржової угоди прямо заборонено положеннями ст. 15 цього Закону.
Зазначені встановлені судами обставини свідчать про наявність правових підстав для визнання спірної угоди недійсною відповідно до ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, як такої, що суперечить нормам цивільного законодавства.
Разом з тим, колегія суддів погоджується і з висновками апеляційного суду щодо наявності підстав для захисту заявленого Позивачем права у даній справі - незначний пропуск строку позовної давності та поважності причин пропуску Позивачем встановленого ст. 257 ЦК України строку позовної давності з огляду на таке.
Як встановлено судами, ухвалою господарського суду Черкаської області від 25.10.2011 порушено провадження у справі № 10/5026/2337/2011 про банкрутство позивача і ухвалою від 09.02.2013 відсторонено від посади керівника боржника (позивача) з покладенням виконання обов'язків керівника боржника на розпорядника майна Юдицького О.В., який і звернувся від імені Позивача (боржника) до суду з даним позовом з метою повернення незаконно відчуженого майна до складу майнових активів боржника.
З моменту призначення керівником боржника розпорядника майна Юдицького О.В. ним було вжито численних заходів з метою розшуку та відновлення первинної документації щодо діяльності боржника, яка умисно не була передана останньому попереднім керівництвом.
Зазначені обставини унеможливили своєчасне звернення Позивача до суду з метою захисту порушеного права. Більше того, у даному випадку пропуск строку позовної давності не є значним та складає лише два місяці.
У зв'язку із цим слід погодитись із висновком апеляційного суду, що вказані обставини свідчать про поважність причин пропуску Позивачем строку позовної давності, тому відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України порушене право підлягає захисту.
А тому апеляційний суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про скасування, як незаконного рішення місцевого суду про відмову в позові, та про задоволення позовних вимог, визнавши недійсною спірну біржову угоду з купівлі-продажу транспортного засобу.
Сервіси для юристів