ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2015 року Справа № 911/2698/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБожок В.С.,суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Армада-КВО", м. Сімферополь, АР Кримна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 рокуу справі господарського суду Київської областіза позовомІнституту педагогіки Національної Академії педагогічних наук України, м. КиївдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Армада-КВО", м. Сімферополь, АР Кримпророзірвання договору оренди
за участю представників
позивача: Вайдич А.В., Сугоняко А.А.,
відповідача: не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Інститут педагогіки Національної Академії педагогічних наук України (далі за текстом - Інститут педагогіки НАПН України) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Армада-КВО" (далі за текстом - ТОВ "Армада-КВО") про розірвання Договору оренди цілісного майнового комплексу, що належить до державної власності б/н від 17.03.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васильєвою Н.І., запис в реєстрі № 107.
Рішенням господарського суду Київської області від 09.09.2014 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року позовні вимоги задоволено: розірвано Договір оренди цілісного майнового комплексу, що належить до державної власності б/н від 17.03.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васильєвою Н.І., запис №107, укладений між Інститутом педагогіки НАПН України та ТОВ "Армада-КВО".
Вищезазначені судові акти мотивовані наявністю правових підстав для розірвання спірного договору оренди, оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідач в порушення умов договору оренди цілісного майнового комплексу протягом двох років не сплачував орендну плату та не здійснив у відповідності до умов договору добровільного страхування орендованого об'єкту.
Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "Армада-КВО" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 09.09.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Позивачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.
Розпорядженням від 16.02.2015 року № 03-05/221 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді - Костенко Т.Ф., Сибіга О.М.
В судовому засіданні представники позивача проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 09.09.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року - без змін.
Відповідача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим законом процесуальним правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.03.2012 року Інститутом педагогіки НАПН України (орендодавець) та ТОВ "Армада-КВО" (орендар) було укладено Договір оренди цілісного майнового комплексу, що належить до державної власності, посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі за № 107 (далі за текстом - Договір), згідно умов якого ТОВ "Армада-КВО" передається у строкове платне користування цілісний майновий комплекс, що є державною власністю - нежитлове приміщення (далі - майно) площею 2 290 кв.м (нежитлові приміщення, які складаються з груп нежилих приміщень № № 61, 63а, 64, 65 та приміщень місць спільного користування (сходи та ін.) № № XXI, XXIa, XXVI, XXVIII, XL, XLII), які розташовані на 1, 2, 3, 4 та 5 поверхах п'ятиповерхового будинку за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 10.
Об'єкт оренди перебуває на балансі Інституту педагогіки НАПН України; вартість відповідного об'єкту визначена згідно зі звітом про оцінку незалежного оцінювача УТБ "Національні ресурси" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 9441/10 від 18.03.2010 року) на 30.11.2011 року та становить 6 564 950, 00 грн., у тому числі ПДВ 1 094 158 грн. (п. 1.1 Договору).
Майно передається в оренду з метою використання його під офісний центр (п. 1.2 Договору).
Стан майна на момент укладення договору потребує ремонту, про що зазначається в акті приймання-передавання орендодавця і орендаря (п. 1.3 Договору).
Договір укладено на строк з 17.03.2012 року до 17.03.2061 року включно (п. 10.1 Договору).
В п. 10.3 Договору зазначено, що зміни до умов цього Договору або його розірвання допускаються за взаємною згодою сторін.
Згідно з п. 10.6 Договору чинність цього Договору припиняється, зокрема, достроково за згодою сторін або за рішенням суду.
Відповідне майно, яке є об'єктом оренди за вказаним Договором, передано відповідачу за актом прийому-передачі від 17.03.2012 року, в якому відображено, що приміщення які передаються в оренду потребують ремонту.
Оскільки орендар добровільно не виконав взяті на себе договірні зобов'язання щодо сплати орендної плати та не застрахував об'єкт оренди, орендодавець звернувся до суду з позовом про розірвання Договору оренди в судовому порядку.
З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.
Предметом спору у даній справі є вимоги про розірвання договору оренди державного майна, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.
Сервіси для юристів