Постанова ВГСУ від 18.02.2015 року у справі №910/1372/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа № 910/1372/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.за участю представників:позивачаГорбач І.В. (дов. від 02.08.2010 р. № 1039)відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "страхова компанія "Альфа страхування"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 р. у справі № 910/1372/14 господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Асистанс"простягнення заборгованості у розмірі 36 881, 04 грн.

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Альфа страхування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Асистанс" про стягнення заборгованості у розмірі 36 881,04 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відмовився повернути залишок невикористаних грошових коштів ротаційного фонду в розмірі 36 881,04 грн., сплачених на підставі агентської угоди №019.1010 від 10.10.2010 р., після припинення дії вказаної угоди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.08.2014 р. у даній справі (колегія у складі суддів: головуючий суддя Удалова О.Г., суддя Любченко М.О., суддя Блажівська О.Є.) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування" 36 881, 04 грн. боргу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827, 00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Новікова М.М., суддів Зубець Л.П., Мартюк А.І.) рішенням господарського суду міста Києва від 05.08.2014 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено, стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асистанс" 913, 50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа страхування" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 р. скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2014 р. залишити в силі, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків апеляційного суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.01.2015 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.02.2015 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні касаційної інстанції 18.02.2015 р. представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10.10.2010 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа страхування" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Асистанс" (агент) укладена агентська угода №019.1010, відповідно до положень п. 1.1 якої агент забезпечує організацію надання послуг застрахованим особам страховика за рахунок останнього у разі настання страхового випадку за договорами страхування, що передані агенту на супровід.

Відповідно до п. 1.2 угоди страховик передає, а агент згідно з Законом України „Про страхування" приймає до виконання ту частину його страхової діяльності, що пов'язана із супроводом договорів страхування, а саме: з організацією надання послуг застрахованим особам у разі настання страхового випадку та здійсненням страхових виплат.

Згідно п.1.4 угоди агент діє від імені страховика, та виконує роботи по врегулюванню страхових випадків та здійсненню страхових виплат за рахунок страховика.

Відповідно п. 4.1 угоди агент здійснює страхову виплату при настанні страхового випадку за договором страхування від імені та за рахунок страхувальника.

Згідно з п. 4.4 угоди, на підставі звіту агента про надані послуги з зазначенням вартості оплачених агентом послуг за визнаними страховиком страховими випадками, протягом 5 (п'яти) робочих днів, починаючи з дати отримання звіту агента про надані послуги, страховик перевіряє повноту, достовірність, обґрунтованість здійснених агентом платежів установам, та у разі відповідності звіту всім вимогам цієї угоди, підписує акт здачі-прийняття робіт (про надані послуги).

Положеннями п. 4.5 угоди визначено, що розрахунки між агентом та страховиком проводяться шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок агента протягом 10 (десяти) банківських днів після отримання страховиком рахунку та акту здачі-прийняття робіт (про надані послуги).

Відповідно до розділу „Визначення термінів " угоди, ротаційний фонд - грошова сума, що надходить на розрахунковий рахунок агента на безприбутковій основі і має виняткове цільове призначення - покриття витрат на оплату послуг установ, які залучаються агентом для врегулювання страхових випадків. Єдиним та безроздільним власником і розпорядником ротаційного фонду є страховик.

Згідно п. 7.1 угоди ротаційний фонд є власністю страховика. Ротаційний фонд надходить на окремий банківський рахунок агента на безприбутковій основі і має винятково цільовий характер, а саме оплата послуг застрахованим особам страховика, надання яких було організовано агентом за визнаними страховиком страховими випадками за договорами страхування, що передані йому на супровід.

Відповідно з п. 7.2 угоди кошти ротаційного фонду використовуються агентом поступово по мірі отримання рахунків від установ, які надавали послуги застрахованим особам у відповідності до умов цієї угоди. Ротаційний фонд поновлюється за рахунок сплати вартості послуг страховиком на умовах цієї угоди.

Згідно п. 7.3 угоди, по закінченні строку дії цієї угоди і виконанні сторонами всіх взаєморозрахунків за цією угодою, залишок коштів ротаційного фонду (за наявності) перераховується агентом на рахунок страховика.

Пунктами 9.1 та 9.2 угоди передбачено, що угода набуває чинності з дати її підписання і діє протягом одного календарного року до 09.10.2011 р. Дія цієї угоди автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо щонайменше за 30 діб до закінчення строку дії цієї угоди жодна із сторін письмово не попередить іншу про своє бажання достроково припинити дію угоди.

Судами встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа страхування" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асистанс" з листом від 28.08.2013 р. №2135/02-02, в якому повідомило про дострокове припинення дії угоди з 24.09.2013 р., а також просило повернути залишок грошових коштів ротаційного фонду в розмірі 36 881,04 грн. протягом двох робочих днів з дати розірвання договору.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Асистанс" листом від 03.09.2013 р. №25/09-13 повідомило Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа страхування" про повне використання грошових коштів ротаційного фонду.

Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення грошових коштів ротаційного фонду в розмірі 36 881,04 грн.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів пункту 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.