Постанова ВГСУ від 18.02.2015 року у справі №910/11055/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа № 910/11055/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А.,суддів :Татькова В.І. (доповідача), Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 р.та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 25.09.2014 р.у справі№ 910/11055/14 господарського суду міста Києваза позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (надалі - КП "Київжитлоспецексплуатація")доПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі - ПАТ "Київводоканал")простягнення 419 698,27 грн.за участю представників: від позивача- Верхотуров О.О., дов. № 155/1/23-5452 від 30.12.2014 р.від відповідача- Герасименко І.В., дов. № 557 від 31.12.2014 р.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2014 року до господарського суду міста Києва звернулось КП "Київжитлоспецексплуатація" з позовом до ПАТ "Київводоканал" про стягнення 419 698,27 грн.

В процесі розгляду справи КП "Київжитлоспецексплуатація" збільшило позовні вимоги, відповідно до Заяви про збільшення позовних вимог від 26.06.2014 р. № 155/2306/139, та просило суд стягнути 420 749,89 грн. заборгованості, 44 669,68 грн. інфляційних витрат, 2 244,70 грн. - 3 % річних, 13 411,60 грн. пені, а всього 481 075, 87 грн. за Договором № 07/ 101К від 01.04.2007 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.09.2014 р. (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 р. (головуючий суддя Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Рудченко С.Г.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 229 499,94 грн. заборгованості, 38 092,38 грн. - інфляційних втрат, 1 716,15 грн. - 3 % річних, 8 953,62 грн. - пені, 5 565 грн. - судового збору, в задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ПАТ "Київводоканал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

До початку судового засідання, від КП "Київжитлоспецексплуатація" надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ "Київводоканал", в якому позивач просить суд залишити без задоволення зазначену скаргу, а прийняті у даній справі рішення та постанову - без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.04.2007 р. між КП "Київжитлоспецексплуатація" (власник) та ВАТ "Київводоканал" (перейменоване у ПАТ "Київводоканал" - користувач) укладено договір № 07/101К на відшкодування витрат на утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартальних колекторів (надалі - Договір), відповідно до умов якого користувач, інженерні мережі якого прокладені в колекторах власника, зобов'язався відшкодовувати йому витрати на утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартальних колекторів, перелік яких визначено в додатку № 2 до даного Договору.

Згідно з п. 2.3.3. Договору користувач зобов'язується проводити своєчасне виконання розрахунків з власником по відшкодуванню витрат на технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартальних колекторів в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до п. 5.1. Договору визначена вартість витрат на утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартальних колекторів погоджена сторонами в Протоколі погодження вартості утримання, технічного обслуговування та ремонту внутрішньо квартальних колекторів (додаток № 1 до Договору) згідно з розрахунком (додаток № 2 до Договору).

Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що користувач щомісячно проводить розрахунки з власником за технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартальних колекторів протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт за попередній місяць.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом одного календарного року (п. 7.1. Договору).

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 р. у справі № 910/16841/13, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2014 р., встановлено, що Договір № 07/101К на відшкодування витрат на утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартальних колекторів від 01.04.2007 р. припинив свою дію з 01.01.2014 р., тобто останнім днем дії зазначеного Договору було 31.12.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи та з'ясовано судами, у період дії Договору, позивачем складено, підписано його уповноваженими особами, скріплено печаткою, та направлено на адресу відповідача акти виконаних робіт № ОУ 000 1146 від 31.07.2013 р., № ОУ 000 1312 від 31.08.2013 р., № ОУ 000 1481 від 30.09.2013 р., № ОУ 000 1651 від 31.10.2013 р., № ОУ 000 1819 від 30.11.2013 р., № ОУ 000 2004 від 31.12.2013 р., які були вручені уповноваженим особам ПАТ "Київводоканал".

19 березня 2014 року КП "Київжитлоспецексплуатація" направлено на адресу ПАТ "Київводоканал" вимогу за № 158/23-03/66 від 19.03.2014 р., в якій позивач просив погасити заборгованість у розмірі 420 749,89 грн., яка була отримана ПАТ "Київводоканал" 21.03.2014 р.

Позивач, звертаючись до суду, зазначав, що зобов'язання за договором виконані ним у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (послуг), в той час як відповідач покладені на нього згідно з Договором обов'язки не виконав, отримані акти здачі-прийняття робіт (послуг) не підписав, за надані послуги розрахунок не провів.

Водночас, заперечуючи проти заявленого позову, ПАТ "Київводоканал" наполягало на тому, що єдиною підставою для оплати послуг за Договором є підписання обома сторонами акту виконаних робіт, а оскільки жодний акт за спірний період відповідачем не був підписаний, то строк оплати за договором не настав.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.