ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2014 року Справа № 925/1424/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Кролевець О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуУправління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській областіна рішеннявід 29.10.2013 господарського суду Черкаської області та на постанову від 17.12.2013Київського апеляційного господарського судуу справі№ 925/1424/13 господарського суду Черкаської області за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській областідоПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"простягнення 7389,50 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачане з'явились;відповідачаДемянов І.Ю. (дов. від 08.05.2013 № 1029/13);ВСТАНОВИВ:
У серпні 2013 року позивач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області (надалі - Фонд) звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (надалі - Банк) про стягнення 7 389,50 грн. заборгованості, з яких: 3 694,75 грн. сума надмірно сплачених страхових коштів застрахованій особі, яка померла та 3 694,75 грн. штрафу.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.10.2013 у справі № 925/1424/13 (суддя Боровик С.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 (колегія суддів: Власов Ю.Л. - головуючий, судді - Корсакова Г.В., Самсін Р.І.), у позові про стягнення 3 694,75 грн. суми переплати відмовлено повністю; у позові про стягнення 3 694,75 грн. штрафу відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - Фонд звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 29.10.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 скасувати, і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій невірно застосовані норми матеріального права та допущено порушення норм процесуального права, оскільки перераховані після смерті застрахованої особи страхові виплати не є власністю померлого (п. 4 ч. 1 ст. 1219 Цивільного кодексу України), тому безпідставно перераховані кошти підлягають поверненню Фонду з урахуванням ст. 1071 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта на підставі рішення суду, а отже зазначене є правовою підставою для задоволення позову у повному обсязі.
Відповідач - Банк у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 03.02.2009 між Фондом та Черкаською обласною дирекцією ПАТ "Райффайзен банк Аваль" укладений Договір № 09/05-02/001-09, за умовами якого Банк здійснює функції зарахування грошової допомоги та інших платежів від Фонду за згодою одержувачів грошової допомоги на відкриті поточні та карткові пенсійні рахунки у банку.
На виконання умов цього Договору, громадянину ОСОБА_6, як застрахованій Фондом (позивачем) особі, у Ватутінському відділенні ПАТ "Райффайзен банк Аваль", був відкритий відповідний рахунок № 0510052100, на який позивач протягом жовтня-грудня 2012 року, січня-лютого 2013 року платіжними дорученнями № 249 від 04.02.2013, № 3 від 09.01.2013, № 2426 від 03.12.2013, № 2250 від 09.11.2012, № 477 від 04.03.2013 перерахував, а відповідач зарахував 3 694,75 грн. щомісячної страхової виплати.
Пізніше Фонду стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, у зв'язку з чим Фондом винесено постанову про припинення щомісячної страхової виплати громадянину ОСОБА_6 з ІНФОРМАЦІЯ_1 з причин смерті останнього.
З огляду на це, 26.03.2013 Фонд направив на адресу Банку (відповідача) лист за вих. № 222/03-22, у якому просив повернути Фонду надлишково перераховані страхові кошти ОСОБА_6 у сумі 3694,75 грн. за період жовтень-грудень 2012 року та за січень-лютий 2013 року.
Проте, вказана сума Банком на рахунок Фонду не повернута з посиланням на те, що умовами Договору № 0510052100, укладеного між ОСОБА_6 та Банком, не передбачено списання грошових коштів на користь Фонду у разі смерті клієнта. Зазначена відмова Банку і стала підставою для звернення Фонду з позовом про примусове стягнення з Банку безпідставно перерахованих ОСОБА_6 грошових коштів у розмірі 3 694,75 грн., а також штраф у розмірі 3 694,75 грн.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до частини 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до приписів ст. ст. 1066, 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунку регулює правовідносини між банком та клієнтом. За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до п.п. 1.3., 1.39. ст. 1, п. 7.1.2. ст. 7 та ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", гроші, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність отримувача; списання примусове - списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом; банк на договірній основі повинен здійснювати зберігання коштів, проводити розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Статтею 1071 Цивільного кодексу України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
За встановленого та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи суди дійшли обґрунтованих висновків, що банк не має права на суму коштів, що знаходяться на рахунку фізичної особи, а обов'язок банку здійснити певні дії щодо особового рахунку клієнта, зокрема, списати кошти з особового рахунку, виникає лише у визначених законодавством випадках.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій прийшли до правомірного висновку, що у спірних правовідносинах у Банка відсутній обов'язок здійснювати дії щодо особового рахунку клієнта на користь позивача, тобто у відповідача відсутні підстави для списання коштів з особового рахунку клієнта - ОСОБА_6, оскільки по-перше, Банк не є набувачем спірних страхових коштів, не має повноважень на розпорядження особистими коштами клієнтів, які стають їх власністю з моменту зарахування цих коштів на рахунки, він вчиняє дії лише по обслуговуванню рахунків клієнтів, а розпорядження рахунками здійснюється банком виключно у межах угод, укладених ним з клієнтом. По-друге, відсутнє судове рішення, прийняте відносно володільця рахунку чи його спадкоємців, яке б зобов'язувало відповідача здійснити списання грошових коштів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що зазначені висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону, а також правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у численних постановах у справах даної категорії, що, в силу ст. 11128 ГПК України, є обов'язковими для застосування судами нижчих інстанцій.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку, а оскаржувані рішення винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 та рішення господарського Черкаської області від 29.10.2013 у справі № 925/1424/13 залишити без змін.
Сервіси для юристів