ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2014 року Справа № 913/2372/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,суддівВасищака І.М., Чернова Є.В., за участю представників:позивача -Амєліна О.О., відповідача -Захарова Т.Ю.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "СК "Уніка"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 02.12.2013у справі№913/2372/13за позовомПАТ "СК "Уніка"доПАТ "СК "Оранта-Лугань"про стягнення 11113 грн. страхового відшкодування в порядку регресувстановив:
Рішенням господарського суду Луганської області від 24.10.2013 (суддя Лісовицький Є.А.) позовні вимоги задоволено повністю у зв'язку з їх обґрунтованістю.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.12.2013 (судді: Будко Н.В., Кододова О.В., М'ясищев А.М.) рішення скасовано та в позові відмовлено з мотивів спливу позовної давності.
ПАТ "СК "Уніка" в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.261,264,267,526,599 ЦК України та ст.ст.34,43,65,101,104 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що оскільки основне зобов'язання страховиком було виконано належним чином 18.11.2010р. шляхом перерахування коштів безпосередньо на користь страхувальника, то позовна заява була подана в межах строку позовної давності. Крім того, на думку заявника, факт запиту з боку відповідача додаткових документів та роз'яснень з метою прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування свідчить про визнання відповідачем боргу, що є підставою для переривання перебігу позовної давності.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовано скаржником, згідно довідки ОДАІ м.Луганська №8563435 від 08.02.2010 по вул. Учебній - кв.Левченка,17 у м.Луганську 30.01.2010р. відбулось зіткнення автомобілів ВАЗ 2101, д.н. ВВ6642АК, під керуванням Нередкова Р.О. та Опель Астра Н, д.н. ВВ3550ВС,під керуванням Паніна О.М., внаслідок якої автомобілі отримали механічні ушкодження. Вказаною довідкою зафіксовано, що дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок перевищення Нередковим Р.О. безпечної швидкості.
Постановою Жовтневого районного суду м.Луганська від 02.03.2010 Нередкова Р.О. було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та призначено йому покарання у вигляді штрафу в сумі 340грн.
На момент ДТП діяв договір страхування від 26.01.2009 №013039/0431/0013094, за умовами якого ЗАТ "СК "Кредо-Класик" (перейменовано у ПАТ "СК "Уніка") застрахувало Паніну О.М. автомобіль Опель Астра Н, д.н. ВВ3550ВС.
Пунктом 8.1.2 вказаного договору передбачено, що розрахунок суми страхового відшкодування здійснюється на основі вартості відновлювального ремонту на СТО (згідно умови розрахунку страхового відшкодування, зазначеної в заяві страхувальника) або даних автотоварознавчої експертизи, яка призначається за згодою сторін.
Відповідно до висновку експертного дослідження №2/034-10 від 08.02.2010, здійсненого судовим експертом Бюро судових автотоварознавчих експертиз, вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля Опель Астра Н, д.н. ВВ3550ВС, внаслідок ДТП, склала 11113грн.
Разом з цим, згідно рахунку-фактури ТОВ "Автоцентр "Лідер" №000000001 від 01.02.2010 вартість робіт з ремонту автомобіля Паніна О.М. склала 12490грн.
01.02.2010р. Панін О.М. звернувся до позивача із заявою про перерахування страхового відшкодування за пошкодження автомобіля внаслідок ДТП на рахунок гарантійного СТО Опель Астра Н.
Страховим актом №00037559 від 25.02.2010 позивач визнав страховим випадком ДТП, яка сталася 30.01.2010р., та вирахував розмір страхового відшкодування в сумі 11961,43грн. (вартість матеріального збитку з врахуванням зносу 12490грн. - 528,57грн. безумовної франшизи).
Внаслідок нездійснення СТО робіт з ремонту пошкодженого автомобіля Паніна О.М., останнім 23.06.2010р. було направлено до ПАТ "СК "Уніка" заяву про виплату страхового відшкодування на особистий рахунок. Після повернення коштів на рахунок позивача страховик платіжним дорученням №033002 виплатив 11961,43 грн. страхового відшкодування особисто страхувальнику (Паніну О.М.) 18.11.2010р., тому саме цей момент заявник вважає датою виконання зобов'язання за договором страхування та днем виникнення права регресної вимоги до відповідача.
На момент скоєння ДТП діяв поліс №ВС/9109409 від 03.12.2009, за умовами якого ПАТ "СК "Оранта-Лугань" застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля ВАЗ2101, д.н. ВВ6642АК.
Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, з огляду на приписи ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" та враховуючи те, що постановою Жовтневого районного суду м.Луганська від 02.03.2010 Нередкова Р.О. визнано винним у вчиненні ДТП, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, перейшло право вимоги відшкодування збитків в порядку регресу до відповідача, як до особи, яка відповідно до полісу №ВС/9109409 від 03.12.2009 є відповідальною за дії винуватої у вчиненні ДТП особи.
Разом з тим, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем був пропущений строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, виходячи з наступного.
За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч.6 ст.261 ЦК України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Таким чином, саме з моменту сплати страхового відшкодування страховик набуває право вимоги відшкодування понесених ним витрат, а, відтак, для позивача право вимоги страхового відшкодування в порядку регресу виникає з моменту сплати на користь СТО страхового відшкодування.
Позивач за заявою Паніна О.М. виплатив на рахунок гарантійного СТО 11961,43грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №001902 від 29.03.2010, а тому останнім днем трирічного строку позовної давності є 29.03.2013 року.
З позовом до суду першої інстанції позивач звернувся лише 06.09.2013 року, що підтверджується відтиском печатки поштового відділення на конверті, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.
Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
19.09.2013 року відповідач звернувся до місцевого господарського суду з відзивом на позовну заяву, в якому вміщено заяву про застосування позовної давності, в зв'язку з чим просив суд відмовити позивачу в позові.
Сервіси для юристів