ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2017 року Справа № 922/2568/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Данилової М.В.,суддівСибіги О.М., Швеця В.О.за участю представників:позивача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) відповідача Єфременко О.М. (директор)розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства "Тролейбусне депо № 3"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 14.11.2016у справі№922/2568/16 Господарського суду Харківської областіза позовомКомунального підприємства "Тролейбусне депо № 3"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмське АТП"простягнення коштів
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство "Тролейбусне депо № 3" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмське АТП" про стягнення збитків у розмірі 162772,00 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.09.2016 (суддя Доленчук Д.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 (головуючий суддя Сіверін В.І., судді Терещенко О.І., Слободін М.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями Комунальне підприємство "Тролейбусне депо № 3" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2016 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Швець В.О.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.12.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 18.01.2017 р. представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між Комунальним підприємством "Тролейбусне депо №3" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізюмське АТП" (орендар) були укладені наступні договори оренди комунального майна (автобусів):
1.№5328 від 07.02.2014;
2.№5343 від 05.03.2014;
3.№5370 від 01.04.2014;
4.№5401 від 19.05.2014.
Умовами договорів оренди комунального майна був передбачений обов'язок орендаря забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню й псуванню (п. 4.5.); своєчасно здійснювати поточний ремонт автобусів (п. 4.7.); повернути орендодавцеві майно, що складає предмет договорів, у стані, не гіршому за той, у якому воно було передане орендареві (п. 2.3.).
Судами встановлено, що відповідно до умов договорів оренди комунального майна позивач передав, а відповідач прийняв згідно актів прийому-передачі від 07.02.2014; 05.03.2014; 01.04.2014; 19.05.2014 автобуси у кількості 14 одиниць для здійснення пасажирських перевезень. Вартість автобусів зазначена у п. 3.1. договорів оренди комунального майна.
Угодами від 25.05.2016 та від 01.06.2016 вищезазначені договори оренди комунального майна було розірвано. Автобуси, що були предметом договорів оренди, повернуто позивачеві згідно актів прийому-передачі від 25.05.2016 та 01.06.2016.
Також, між сторонами були укладені договори про технічне обслуговування та ремонт автобусів № 10-02-1/14 від 10.02.2014; № 17-03/14 від 17.03.2014; № 02-04/14 від 02.04.2014 та № 19-05/14 від 19.05.2014.
Умовами вищевказаних договорів (п. 1.1.) було передбачено, що виконавець (відповідач) зобов'язаний за власні кошти проводити технічне обслуговування та ремонт переданих йому за договорами оренди комунального майна автобусів.
Звертаючись до суду з позовом Комунальне підприємство "Тролейбусне депо №3" вказувало про те, що у обов'язок орендаря входило, окрім щоденних оглядів автобусів, здійснення встановлених діючим законодавством та умовами договорів оренди та договорів обслуговування поточного ремонту, щоденних оглядів та проведення ТО-1 і ТО-2. Натомість у порушення вказаних умов договорів автобуси було повернуто позивачеві з істотними недоліками - відсутні певні елементи салонів автобусів (обігрівачі скла, пічки салону тощо), зовнішнє приладдя (щітки склоочищувачів), майже повністю зношена гума коліс. Окрім того, на деяких автобусах на задніх осях встановлено гуму різних моделей та характеристик, з різними рисунками протектора, що прямо заборонено законодавством (п.п. 5, 6 Розділу 5 "Правил технічної експлуатації коліс та пневматичних шин колісних транспортних засобів категорій L, М, N, О та спеціальних машин, виконаних на їх шасі", затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 549 від 26.07.2013 р.; п. 31.4.5 ПДР; ДСТУ 3649:2010. Колісні транспортні засоби).
При цьому позивач у позові зазначав, що вказані обставини (наявність певних пошкоджень автобусів) підтверджуються актами огляду автобусів за підписами представників позивача та відповідача від 31.05.2016 та від 26.05.2016, у зв'язку з чим відповідачем визнано наявність зазначених в актах пошкоджень автобусів. Для визначення вартості відновлювального ремонту переданих у оренду автобусів були складені звіти про оцінку вартості відновлювального ремонту автобусів від 27.05.2016 та від 01.06.2016 відповідно до яких загальна вартість відновлювального ремонту складає 162772,00 грн.
Відповідач в свою чергу не погоджуючись із позовною заявою вказував про те, що позивач за весь період дії договорів оренди та технічного обслуговування та ремонту автобусів жодних претензій щодо незадовільного технічного обслуговування не пред'являв. З приводу актів оглядів автобусів вказував, що вони є неналежними доказом, так як акт - це двосторонній документ, засвідчений печатками та підписами уповноважених представників юридичних осіб, а як вбачається з актів огляду - печатки підприємств сторін відсутні, перелік складений після підписів сторін.
Крім того, відповідач зауважував, що орендар за свій рахунок уклав договори про обов'язкове страхування транспортних засобів згідно умов договорів оренди. Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону Україні "Про дорожній рух" укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколами перевірки технічного стану визнані технічно справними. Технічна справність автобусів підтверджується протоколами перевірки технічного стану транспортного засобу.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин.
Так, в матеріалах справи містяться копії протоколів перевірки технічного стану транспортного засобу у кількості 14 шт. (том 1 а.с. 60 - 73). У вказаних протоколах вказано, що транспортні засоби (14 шт.) після технічного контролю визнано технічно справними.
Сервіси для юристів