ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2016 року Справа № 910/196/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А., Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача:Галан М.О., дов. від 30.11.2015р. №234/юро-69, Іванів А.Р., дов. від 19.11.2015р.від відповідача:Діденко Ю.О., дов. № від 09.09.2015р. №001846/15, Марцінів Ю.К., дов. № від 08.10.2015р. №001945/15, Черей Ю.К., дов. № від 21.09.2015р. №001864/15, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.04.2015р.у справі№ 910/196/15-г Господарського суду м.Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Торговий дім АЗОВЗАГАЛЬМАШ"доПублічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"провнесення змін до кредитного договору
ВСТАНОВИВ:
У січні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Торговий дім АЗОВЗАГАЛЬМАШ" (надалі - Товариство, позичальник) звернулось з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (надалі - Банк) про внесення змін до укладеного між сторонами договору про відкриття кредитної лінії №133-МВ/13 від 04.10.2013р. (далі - кредитний договір) в частині строків (термінів) повернення траншів, наданих позивачу за додатковими угодами №3 від 26.11.2013р., №4 від 17.01.2014р. та від 04.02.2014 до цього кредитного договору, шляхом продовження строків (термінів) повернення Банку таких траншів та строків (термінів) сплати нарахованих за ними процентів до дати втрати чинності Законом України від 02.09.2014р. №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", але не раніше ніж до настання наступного терміну: для траншу, наданого за додатковою угодою від 26.11.2013р. №3 - до 31.12.2015р.; для траншу, наданого за додатковою угодою від 17.01.2014р. №4 - до 31.12.2015; для траншу, наданого за додатковою угодою від 04.02.2014р. №5 - до 31.12.2016р.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 12.02.2015р. (суддя Бондарчук В.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції мотивоване приписами статей 651 ,652 Цивільного кодексу України та статті 188 Господарського кодексу України, застосувавши які місцевий господарський суд виходив з того, що в порядку досудового врегулювання спору позивач не звертався до відповідача з пропозицією внести зміни до кредитного договору, а прострочення повернення грошових коштів за траншами в загальній сумі 18380850,14 дол. США, наданих за додатковими угодами №3, №4 та №5, відбулось ще моменту до настання обставин (до 13.04.2014р.), з якими позивач пов'язує істотну зміну обставин.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015р. (головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Пашкіна С.А., Баранець О.М.) рішення Господарського суду м.Києва від 12.02.2015р. скасовано з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Внесено зміни до договору про відкриття кредитної лінії №133 МВ/13 від 04.10.2013р., укладеного між Приватним акціонерним товариством "Торговий дім "Азовзагальмаш" та Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк", в частині строків (термінів) повернення траншів, наданих Приватному акціонерному товариству "Торговий дім "Азовзагальмаш" за додатковими угодами №3 від 26.11.2013р., №4 від 17.01.2014р. та від 04.02.2014 до цього кредитного договору, шляхом продовження строків (термінів) повернення таких траншів та строків (термінів) сплати нарахованих за ними процентів Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" не раніше ніж до настання наступного терміну: для траншу, наданого за додатковою угодою від 26.11.2013р. №3 - до 31.12.2015р.; для траншу, наданого за додатковою угодою від 17.01.2014р. №4 - до 31.12.2015; для траншу, наданого за додатковою угодою від 04.02.2014р. №5 - до 31.12.2016р. В решті позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення місцевого суду та приймаючи нове рішення, апеляційний суд керувався статтями 530, 652 Цивільного кодексу України та статтями 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, з врахуванням яких дійшов висновку про те, що: сторони не могли передбачити у майбутньому, з усією обачністю та добросовісністю, різкого погіршення умов ведення господарської діяльності в регіоні місцезнаходження позивача, зокрема масових заворушень, захоплення будівель державних установ, проведення бойових та військових дій, тому в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; внаслідок істотної зміни обставин подальше виконання договору без відповідних змін до нього порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, оскільки позивач та відповідач знаходяться в різних соціально-економічних умовах. При цьому суд апеляційної інстанції також зазначив, що істотна зміна обставин не є тотожною самому факту проведення АТО, а полягає у тих істотних суспільно-політичних подіях, які передували та супроводжували проведення антитерористичної операції на сході України, в зв'язку з чим істотна зміна обставин відбулася до спливу строку виконання зобов'язання позивачем, що, в свою чергу, свідчить про необхідність внесення змін до кредитного договору в частині строків повернення траншів та сплати нарахованих за ними процентів.
Не погодившись з постановою апеляційної інстанції Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.
В обґрунтування своєї правової позиції заявник у поданій скарзі та додаткових поясненнях до неї посилається на порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів статей 651,652 Цивільного кодексу України, статей 44,188 Господарського кодексу України, статті 33 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на відсутності одночасного існування передбачених законом чотирьох умов, необхідних для зміни умов кредитного договору у зв'язку з істотною зміною обставин після початку проведення АТО (з 14.04.2014р.), оскільки обставини проведення АТО виникли вже після того, як позичальник порушив свої договірні зобов'язання з повернення кредитних коштів та відсотків за користування ними, а знецінення національної валюти по відношенню до іноземної валюти не може вважатися істотною зміною обставин, оскільки, укладаючи кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.
Позивач у поданому відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, у ній викладених.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.01.2016р. було задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Торговий дім АЗОВЗАГАЛЬМАШ" та відкладено розгляд касаційної скарги на 18.01.2016р. При цьому на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням позивача продовжено строк розгляду касаційної скарги на п'ятнадцять днів.
18 січня 2016р. до початку судового засідання від представника Приватного акціонерного товариства "Торговий дім АЗОВЗАГАЛЬМАШ" Іваніва А.Р. надійшло клопотання від 18.01.2016р. про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи з причин подання 15.01.2016р. до Київського апеляційного господарського суду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "АЗОВЗАГАЛЬМАШ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015р. у даній справі.
Колегія суддів відхилила вказане клопотання у зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки очікування надходження касаційної скарги особи, яка не є стороною та не була залучена до участі у справі, жодним чином не перешкоджає розгляду наявної касаційної скарги відповідача в межах встановленого процесуального строку, а тому не є достатньою підставою для відкладення розгляду справи. При цьому, з врахуванням ухвали Вищого господарського суду України від 15.12.2015р. про прийняття до провадження касаційної скарги Банку у даній справі, повторне відкладення розгляду справи може призвести до порушення судом касаційної інстанції місячного процесуального строку, встановленого імперативною нормою статті 1118 Господарського процесуального кодексу України для розгляду касаційних скарг на постанови апеляційних господарських судів, та продовженого ухвалою Вищого господарського суду України від 11.01.2016р., що є неприпустимим. Крім того, слід зазначити, що, керуючись статтями 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція створила сторонам рівні необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, підтвердженням чого є неодноразове ознайомлення представника позивача з матеріалами справи. Разом з тим колегією було враховано, що предметом касаційного розгляду є постанова апеляційної інстанції, винесена ще 07.04.2015р.
Також до початку судового засідання від представника Публічного акціонерного товариства "АЗОВЗАГАЛЬМАШ" Кокоша Р.Г. надійшло клопотання від 18.01.2016р. про відкладення розгляду справи на іншу дату до вирішення питання про прийняття до спільного провадження касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "АЗОВЗАГАЛЬМАШ" від 15.01.2016р. на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015р.
Колегія суддів відмовила у прийнятті зазначеного клопотання як такого, що подане юридичною особою, яка в розумінні статті 18 Господарського процесуального кодексу України не є учасником судового процесу в даній справі. Разом з тим питання про наявність чи відсутність підстав для прийняття до провадження касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "АЗОВЗАГАЛЬМАШ", яке не брало участі у справі, має бути вирішено на загальних засадах після надходження відповідної скарги до Вищого господарського суду України.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.10.2013р. між сторонами у справі укладено договір про відкриття кредитної лінії №133-МВ/13 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого Банк відкриває Товариству мультивалютну відновлювальну кредитну лінію та, на підставі додаткових угод до цього договору, окремими частинами (траншами) надає Товариству кредит у порядку і на умовах, визначених цим договором, а Товариство зобов'язується своєчасно та в повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом та повернути Банку кредит у терміни, встановлені цим договором.
Згідно з п.1.2 кредитного договору ліміт кредитної лінії становить сума, еквівалентна 27000000 доларів США.
26 листопада 2013 року між сторонами укладено додаткову угоду №3 до кредитного договору, відповідно до якої відповідач надав позивачу транш в сумі 8400000 доларів США, а позивач зобов'язався його повернути в розмірі 1249949,86 доларів США до 13.03.2014р. та в розмірі 5900050,14 доларів США до 25.03.2014р. (враховуючи внесені зміни до додаткової угоди №3).
17 січня 2014 року між сторонами укладено додаткову угоду №4 до кредитного договору, відповідно до умов якої відповідач надав позивачу транш в сумі 3920000 доларів США, а позивач зобов'язався його повернути в строк до 28.03.2014р. (враховуючи внесені зміни до додаткової угоди №4).
4 лютого 2014 року між сторонами укладено додаткову угоду №5 до кредитного договору, відповідно до якої відповідач надав позивачу транш в сумі 8560800 доларів США, а позивач зобов'язався його повернути в строк до 10.04.2014р.
Враховуючи те, що згідно Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду апеляційної інстанції про помилковість посилання місцевого господарського суду в обгрунтування однієї з підстав відмови в позові на недотримання вимог частини 2 статті 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозиції про зміну умов договору.
Разом з тим в основу оскаржуваної постанови покладено висновки апеляційного господарського суду про те, що сторони не могли передбачити у майбутньому, з усією обачністю та добросовісністю, різкого погіршення умов ведення господарської діяльності в регіоні місцезнаходження позивача, зокрема масових заворушень, захоплення будівель державних установ, проведення бойових та військових дій, тому в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Внаслідок істотної зміни обставин подальше виконання договору без відповідних змін до нього порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, оскільки позивач та відповідач знаходяться в різних соціально-економічних умовах. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що істотна зміна обставин не є тотожною самому факту проведення АТО починаючи з 13.04.2014р., а полягає у тих істотних суспільно-політичних подіях, які передували та супроводжували проведення АТО, в звязку з чим істотна зміна обставин відбулася до спливу строку виконання позивачем зобов'язання з повернення кредитних коштів, що, в свою чергу, свідчить про необхідність внесення змін до кредитного договору.
Однак, з такими висновками колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.
Спір між сторонами виник з тих причин, що, на думку позивача, внаслідок загострення соціальної та економічної ситуації на сході України та проведенням антитерористичної операції сталася істотна зміна обставин, що унеможливлює виконання кредитного договору на умовах, які було погоджено сторонами при його укладенні, тому на підставі статті 652 Цивільного кодексу України виникла необхідність для внесення змін до кредитного договору.
Сервіси для юристів