Постанова ВГСУ від 17.12.2025 року у справі №739/2476/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 739/2476/23

провадження № 51-3389км25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) - ОСОБА_6 , на вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 03 червня 2025 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022270320000259, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Унечі Брянської області Російської Федерації та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Новгород-Сіверський районний судЧернігівської області вироком від 03 червня 2025 року визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та поклав на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.

Постановив стягнути на користь ОСОБА_8 відшкодування: з МТСБУ - за заподіяну потерпілому шкоду 170 698,71 грн; з ОСОБА_7 - 375 000 грн моральної шкоди.

Також вирішив питання, які стосуються речових доказів та арешту майна у кримінальному провадженні.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він 07 жовтня 2022 року о 07:57, керуючи автомобілем ВАЗ-111830 СПГ (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), рухаючись по вул. Губернській у напрямку пл. Князя Ігоря в м. Новгороді-Сіверському Чернігівської області, діючи необережно порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), а саме проявив неуважність, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, з метою заїзду на стоянку, розташовану напроти будинку № 24 на вул. Губернській у м. Новгороді-Сіверському Чернігівської області, виїхав на зустрічну смугу, де здійснив зіткнення з мотоциклом «Viper MX200F» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_8 , який рухався в зустрічному напрямку.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) водій згаданого мотоцикла ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Порушення водієм ОСОБА_7 вимог п. 10.1 ПДР перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням ДТП.

Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 06 серпня 2025 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник МТСБУ ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені стосовно ОСОБА_7 судові рішення в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_8 до МТСБУ про відшкодування витрат на лікування і тимчасової втрати працездатності та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, а в іншій частині вирок залишити без змін.

Як зазначає касатор, суд, задовольняючи цивільний позов потерпілого, усупереч вимог п. 3 ч. 1 ст. 91, п. 7 ч. 1 ст. 368, ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і ст. 24, пп. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) належним чином не дослідив доказів, які обґрунтовують заявлені витрати, пов`язані з ДТП.

За твердженням касатора, місцевий суд проігнорував заперечення представника МТСБУ та не зазначив жодної норми і доказу для доведення розміру завданої шкоди. На ці порушення не звернув уваги апеляційний суд.

Указує, що суди обґрунтували свої висновки припущеннями про наявність подальших витрат, які не підтверджені медичними документами та, на їхню думку, не потребують засвідчення, що суперечить статтям 24 і 25 Закону № 1961-IV, згідно з якими період лікування та тимчасової втрати працездатності має бути підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я.