ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2014 року Справа № 923/1337/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Губенко Н.М.,
суддів: Барицької Т.Л.,
Картере В.І. (доповідач)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ВІК"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2014
у справі № 923/1337/14 господарського суду Херсонської області
за позовом ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ВІК"
про визначення вартості частини майна товариства і розміру частини прибутку та стягнення вартості частини майна пропорційно внеску в статутному капіталі товариства
ВСТАНОВИВ:
У вересні ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ВІК", в якому просив суд:
- визначити дійсну (ринкову) вартість частини майна ТОВ Фірма "ВІК", яка належить позивачу, пропорційно його внеску в статутний капітал в розмірі 1 480 790,09 грн., що становить 37,68% статутного капіталу товариства;
- визначити розмір частини прибутку, отриманого ТОВ Фірма "ВІК" за період з 01.01.2012 по 25.12.2012, який належить позивачу, пропорційно його внеску в статутний капітал в розмірі 1 480 790,09 грн., що становить 37,68% статутного капіталу товариства;
- стягнути з відповідача на його користь визначену дійсну (ринкову) вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному фонді в розмірі 37,68%;
- стягнути з відповідача на його користь визначений розмір частини прибутку, отриманого ТОВ Фірма "ВІК" за період з 01.01.2012 до 25.12.2012, який належить ОСОБА_2, пропорційно його внеску в статутний капітал в розмірі 1 480 790,09грн., що становить 37,68% статутного капіталу товариства.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 15.09.2014 (суддя Александрова Л.І.) позовну заяву ОСОБА_2 повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України, оскільки у поданій позовній заяві відсутній обґрунтований розрахунок ціни позову та обґрунтовані суми, що підлягають до стягнення.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 (колегія суддів у складі: суддя Мишкіна М.А. - головуючий, судді Будішевська Л.О., Бєляновський В.В.) вказану ухвалу господарського суду Херсонської області скасовано. Матеріали позовної заяви ОСОБА_2 передано на розгляд господарського суду Херсонської області.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 16.10.2014, а ухвалу господарського суду першої інстанції від 15.09.2014 залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги відповідач стверджує, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено вимоги ст.ст. 54, 55, 63, 81 ГПК України.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого:
Відповідно до ст. 54 ГПК України позовна заява, крім іншого, повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.
Пунктом 2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що одним з реквізитів позовної заяви є ціна позову, яку зазначає позивач і з якої обчислюється судовий збір. Якщо позивачем зазначено в заяві ціну позову, але в ній не наведено обґрунтованого розрахунку такої ціни, або його не додано до позовної заяви, або позивачем не зазначена вартість спірного майна та/або не подано доказів в обґрунтування цієї вартості, то позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК. У разі коли визначена (встановлена) позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, господарський суд з урахуванням припису абзацу 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" і частин 1-4 ст. 49 ГПК попередньо визначає розмір судового збору, виходячи з ціни позову, вказаної позивачем, а за результатами вирішення спору або достягує недоплачену суму судового збору з належної сторони, або повертає суму переплати цього збору. Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, й суми судового збору здійснюється господарським судом на підставі поданих учасниками судового процесу доказів, а за їх недостатності для цього - шляхом призначення відповідної судової експертизи (експертної оцінки майна).
Як вбачається з наявних матеріалів справи і ці обставини встановлені господарським судом апеляційної інстанції, звертаючись до господарського суду з позовною заявою позивачем була визначена ціна позову - 633 777,60 грн. та виходячи з цієї суми сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 12 675,55 грн.
При цьому, позивач зазначив у позовній заяві, що дана ціна позову була ним розрахована виходячи зі звіту про власний капітал ТОВ Фірма "ВІК" за 2012 рік, згідно з яким вартість всього майна товариства складає 1 682 000 грн. Враховуючи, що частка позивача за твердженням останнього становить 37,68%, що становить від вартості всього майна товариства відповідно до даних звіту про власний капітал 633 777,60 грн., яка і визначена позивачем як ціна позову.
ОСОБА_2 у позові також зазначав, що не згоден з вказаною оцінкою власного капіталу, визначеного відповідачем у звіті за 2012 рік, оскільки на його думку вона є заниженою та такою, що не відповідає дійсній ринковій вартості. У цьому зв'язку позивач вважає, що вартість частки майна, що належить йому до виплати у зв'язку із виходом із товариства, повинна бути визначена за дійсними (ринковими) цінами під час судового процесу шляхом призначення та проведення оцінки майна, належного відповідачу, судової економічної експертизи щодо визначення вартості частини майна товариства пропорційно частці позивача у статутному капіталі та належної йому частки прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.
Сервіси для юристів