Постанова ВГСУ від 17.12.2014 року у справі №910/15374/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року Справа № 910/15374/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Мирошниченка С.В.

за участю представників:

Позивача: Шадевської Ж.Е., дов. № 26 від 28.08.2014 року;

Відповідача: Циганина Я.М., дов. № 1216/12-13 від 31.12.2013 року;

розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" на рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 року

у справі № 910/15374/14 господарського суду міста Києва

за позовом державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський"

до державного підприємства "Фінансування інфраструктурних проектів"

про визнання недійсним пункту 2.3, абзацу 3 підпункту 5.2.2 пункту 5.2 договору безпроцентної позики № 38 від 11.03.2011 року

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року державне підприємство "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Фінансування інфраструктурних проектів", просило визнати недійсними пункт 2.3 та абзац 3 підпункту 5.2.2 пункту 5.2 договору безпроцентної позики № 38 від 11.03.2011 року, укладеного між сторонами, посилаючись, зокрема, на порушення приписів ст. ст. 1048, 203, 215, 227, 1048 Цивільного кодексу України (а.с. 4-10).

У відзиві на позов державне підприємство "Фінансування інфраструктурних проектів" просило відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності (а.с. 37-46).

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року (суддя Удалова О.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 року (головуючий Куксов В.В., судді Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л.) (а.с. 185-193) у задоволенні позову відмовлено (а.с. 152-158).

Оскаржені судові акти мотивовано спливом позовної давності..

Не погодившись з постановленими судовими рішеннями, державне підприємство "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити (а.с. 197-198).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.12.2014 року касаційну скаргу державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.12.2014 року (а.с. 195-196).

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.