Постанова ВГСУ від 17.12.2014 року у справі №910/11353/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року Справа № 910/11353/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.

розглянувши

розглянувши матеріали касаційної скаргиДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 рокуу справі № 910/11353/14 господарського суду міста Києваза позовомХарківського заводу "Продтовари" у формі товариства з обмеженою відповідальністю доДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"простягнення 34 796,97 грн., -

за участю представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Онищенко І.П. дов. від 19.09.2014 р.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.08.2014 р. (суддя -Марченко О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь Харківського заводу "Продтовари" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 32 369,27 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 533,52 грн. витрат, пов'язаних з явкою представника позивача у судове засідання, та 1699,53 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 р. (судді - Сулім В.В., Коротун О.М., Гаврилюк О.М.) рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2014 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням та постановою апеляційного господарського суду в частині стягнення 533,52 грн. витрат, пов"язаних з явкою представника позивача у судове засідання, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в цій частині, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник оскаржує судові рішення в стягнення з відповідача 533,52 грн. витрат, пов"язаних з явкою представника позивача у судове засідання.

Позивач у своїй позовній заяві просив стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з: вартості проїзних документів АСК "Експрес" на загальну суму 533,52 грн.; вартості проживання представника позивача в місті Києві - 500 грн. та витрат на харчування та фінансування власних потреб фізичної особи (добові витрати), визначених відповідно до розрахунку, передбаченого підпунктом 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України у сумі 487,20 грн.

Згідно ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що відповідно до розділу VI ГПК України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні ст. 224 Господарського кодексу України та ст. 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Відповідно до ст. 121 Кодексу законів про працю України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Колегія судів погоджується тим, що врахувавши приписи статті 49 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також зважаючи на те, що представник позивача в судове засідання 21.08.2014 р. не з'явився, суд першої інстанції правомірно частково стягнув з відповідача на користь позивача понесені представником ХЗ "Продтовари" витрати на оплату проїзду для прибуття в судове засідання 11.08.2014 р. в сумі 533,52 грн., що підтверджено документами АСК "Експрес", а саме ЄЕ № 679453 на суму 241,34 грн. та ЄЕ № 679451 на суму 292,18 грн.

Посилання скаржника на Рішення Конституційного суду України № 6-рп/2013 від 11.07.2013 р. є недоречним, оскільки Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" та вказане Рішення Конституційного суду України роз'яснюють різні види судових витрат. Так, Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 надає розширене визначення "інших витрат, пов'язаних з розглядом справи", тоді як Конституційний суд надав тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України та частини першої статті 44 Кодексу щодо судових витрат, які підлягають сплаті за юридичні послуги, надані не адвокатом, а іншим фахівцем у галузі права, та стосовно того, чи має суб'єкт звернення до господарського суду, у тому числі юридична особа, право на відшкодування судових витрат на юридичні послуги, надані фахівцем у галузі права, у разі задоволення позову у господарській справі.

За таких обставин, попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 533,52 грн. витрат, пов'язаних з явкою представника позивача у судове засідання

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.